Не інертна я

56

Ми хапаємось за далекі речі, жадаємо оселитись на краю світу. Хто ти? Що означає твоє ім’я? В ім’я чого, чи якій силі ти поклоняєшся? Віра предків, віра нації, політичні забаганки, філософські переконання. Ти є ти, чи варіація сьогоднішньої моди? А Б В Г Д Є…Ви знаєте, що то за символи? Аз буки веди глаголь добро єсть. Я знаю букви, письмо – це достояння. Ми накладаємо на себе символи, щоб бути у клані визнання, бо на біржі цінуються ось такі якості. А свої глибококорінні не знаємо, себе не знаємо. Своїх слів не знаємо. Хто такий Моргенштерн чи як його? На хайпі? Ми, ви, вони, всі. Через декілька років ми перестанемо писати, взагалі. Листи стають архаїчними. Вони вже стали. А треба писати, треба. Кожного дня, у літеру вкладати сенс наче від її ясності залежить життя. Бо так і є. Кажіть, що вам все рівно. Ім’я як ім’я. Слова як слова. Ми – люди самотні, все далі без відчуття єдності і розуміння. Ми відірвалися від коріння. Скільки ти нарахуєш поколінь? Бабуся і дідусь, а пра, а прапра? Зузьки, не знаєш.

Далі туман, якщо ти не знаєш себе. Човен без дна, весла не спасуть.

Айона

Подобається

#4797 в Сучасна проза

У тексті є: війна, любов, мрії

Відредаговано: 30.10.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись