53

     Немає різниці в тобі і в мені, якщо ти була в стосунках, а я ні. Ні ти, а ні я, не знаємо, що таке любов. Бо синонім любові - це вічність, а вона нескінченна. І я якщо твоя "любов" скінчилась, то ти теж ніколи не любив.  Всі хочуть мати оригінал, але натомість живуть в ілюзії з китайською копією. І роблять з себе мучеників, тягнуть ярмо сімейного  життя і безкінечно прощають зради, і щоночі плачуть в подушку, і ненавидять, а ненависть – це остання капля відносин. Ненависть протилежна любові, жалість – перший ворог любові.  Всі ми маємо право на щастя, але чи вміємо ми бути щасливими? Людина, яка не поважає себе, навряд буде відноситись з повагою до інших. Да, ти скажеш, що ти любиш себе, але любов і гординя зовсім різні речі. Ти можеш пишатися собою, але так і не зрозуміти свою самотність, так і не почути свій голос. Гординя – це перекриття власної слабкості, коли твої очі не хочуть побачити себе справжнього. Любов – це бачити себе слабкого, розуміти це і намагатися себе вдосконалити. Як часто я бачу "закоханих", які потім розходяться через конфлікт інтересів. А знаєте чому? Бо вони зовсім не знали про власні інтереси, поки обставини не стикнули з моментами відкриття тебе власного. Ти побачив сам себе, що ти зовсім не такий, сюрприз для самого себе. Найбільша проблема нашої планети, зовсім не екологічна, а в тому, що ми зовсім не готові бути в любові. Бо любов - це вміння віддавати і не просити нічого взамін, ні зараз, а ні потім. Але, що ми можемо віддати якщо пусті? Якщо ми не вміємо прощати, чекати, просити пробачення. Як ми знайдемо свою другу половинку, яку шукаємо за інстинктами, а не за покликом душі, не за інтересами і життєвими позиціями.  Так, я не знаю, що таке любов. Але мені відома її маленька частинка. Бо любов буває різних рівнів: любов до роботи, сім'ї, другої половинки, любов до Бога, любов до всіх людей. Але саме цікаве, що якщо ми будемо мати любов до роботи, сім'ї, людей, то будемо насправді готові пізнати любов до однієї конкретної людини. Я знаю, що таке любов до улюбленої справи, як? Страшно ніколи нею не займатися, і боляче, від того, що не займаєшся нею.  А любов, мені як посторонньому глядачу бачиться вона так, я стою за шибкою і дивлюся як в приміщенні світло, люди танцюють, розмовляють, сміються і так ніжно дивляться на один одного. Я чую музику, але я не там. Я бачу, але не відчуваю.

     Любов – це коли ти розумієш свої недоліки, і сподіваєшся, що будеш колись готовий відчути те почуття заради якого нам дароване життя. Бо як тільки ми почнемо не жити для себе, а для іншої людини, але при цьому залишатися цілим, то тоді ми вправі сказати Богові, що пізнали справжнє життя, з усіма його елементами. А до цього нам лише залишається дивитися у вікно і думати: як це любити? Я бачила так багато пристрасті, але ніжності дуже мало. Я бачила претензії, а не мовчання, що може описати твоє сьоме небо. Любов ніколи не буває сталою, вона постійно має горіти як вогнище, а ви маєте підкидати туди вчасно гілля, і так має бути все життя. Це не проста робота, але вона варта того, що відчувати, що тебе люблять і ти відкрито любиш у відповідь. Але повторюю, перед ти як відчути любов, треба пережити моменти не віри в людей, і в самого себе. Біль допоможе стати нам зрілими і навчити терпіти, прощати і сподіватись, боротись. Біль – це міст, який ви проходите, і ви пройдете, і буде земля. І ви забудете про міст, але ніколи не будете тим, яким ви  були до сходження на міст. Ви стали інші, для  цього і існують мости, ми забуваємо про них, але ніколи не забудемо того, чого вони навчили.