Не інертна я

50

Я навчилася любити те, що маю. Втративши важливе колись – відчула, що маю неосяжне.

Я не тримаюся за потрібних людей, не біжу за оманливими мріями. Не чекаю. І не можу назвати себе самотньою. Я маю все: свободу думки, вибір доріг і о котрій вставати зранку.

Ні казкових бажань, ні далекоглядних планів. Думки зароджуються несподівано і виконуються миттєво. Я перестала обіцяти собі будь що; ображатися на цькування. Мені все одно, що це може бути моєю кінцевою станцією.

Я навчилася дякувати за те, що маю і не просити у Бога дива. Я тішу себе тим, що можу робити маленькі важливі справи.

Я приймаю день і засинаю ввечері без жалю. Проводжаю гостей без зазіхань на їх мандри і досягнення. Я отримала життя, яке сама собі зробила. Я вчуся жити без образ. Я хочу бути щасливою.

Айона

Подобається

#4799 в Сучасна проза

У тексті є: війна, любов, мрії

Відредаговано: 30.10.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись