49

     Потрібно в один момент злякатися смерті, подумати про те, що ти зробив і не встиг. Перерахувати в думках імена людей, які по ідеї будуть за тобою плакати, і тих, які точно забудуть тебе через день. Потрібно змиритися з тим, що завтра настане вічний сон. Зітхнути і подумати про звершення, оцінити свої маленькі і великі тріумфи. Так потрібно. Не думайте, що гвинтики в моїй голові почали крутитися в іншу сторону. Страх є страх, і смерть не найстрашніше.

     Скільки разів у темряві ти згадував свої фіаско долонями прикриваючи вуста!? У поті прокидався і холодною водою приводив своє обличчя в цей вимір.

     Не пізнаєш радість, поки не втратиш можливість плакати від втоми. Не пообіцяєш собі поквитатися зі шкільною  стервою і стати успішною, красивою…Але й і це відняти у себе. Стане все одно як хто дивитися і що про тебе говорять. Перестаєш бігти тримаючи за руку помсту. Потрібно втратити інтерес до улюбленої справи, і не розуміти сенс написаних декілька років тому власних слів у щоденнику. Пережити нещасну закоханість. Страждати і проклинати, думаючи, що це любов. Боятися прогледіти любов, але згодом обіцяти собі не потрапляти в цю пастку. Переживати, боятися, тремтіти і кожен день починати з протилежності.

     Потрібно обіцяти забути те, що робить тебе щасливим. Адже тобі сказали, що в тебе не вийде. Тому що ти вже не розумієш навіщо тобі це все. Бо ти втомився, ти злий, але все одно думками повертаєшся  до цього мистецтва.

    Ненавидіти і прощати, проклинати свою злопам’ятність. Лежати на дивані і не знати, що робити. Закривати очі і бажати побачити сон, але потім благати себе просто заснути і прокинутися вранці. Сни дуже часто говорять про те, що болить, а це неприємно.

     Ось моя ідеальність: злякатися невідповідності родимок на тілі, непропорційності обличчя, а потім прийняти. Так, прийняти. І зробити себе собою. Тому що за роки  переживань, я зрозуміла, що немає некрасивих людей, а є просто нелюбимі до себе люди. Життя – це провали в пам’яті, злість, втома, приниження на роботі та їдкі слова родичів.

     Це я. Зі шрамами на тілі та душі. Але мій Дух переповнений силою. А сила народжується коли були пустелі, болота, калюжі, асфальт і океан, що тягне у свою безодню.