Не інертна я

46

На скільки можна впустити в себе інших? І залишитись не ураженою, незалежною, самодостатньою.

Не перший раз і не останній, ми відчиняємо двері стрічним, розгортаємо перед ними свій світ як на долонях, і хочемо бути почутими, зрозумілими, прийнятими. Це так тяжко?

Я бачу посмішку добродіїв, але вона так віє холодом. Я не ваша, знаю. І ви не мої, знаєте?

Я перебоялася бути розірваною гіркими жартами, чужою правдою, душними порадами. Нехай, я для вас буду суворою, тихою, закомплексованою, не жіночною, не цікавою. Я буду чесною, бо втомилася бути уважною і люб’язною.

Це я. Готові слухати про далекі моря і пустинні країни? Я повідаю безліч історій.

Айона

Подобається

#4804 в Сучасна проза

У тексті є: війна, любов, мрії

Відредаговано: 30.10.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись