Якщо ти не пишеш, значить тобі допустимо болить, не сильно страшно і життя не в прострації.
Якщо ти пишеш - це вже межа, ти ходиш по лезу бритви.
Ти настільки накопичена обставинами, що слова виповзають з тебе, вони народжені в твоєму тартарі.
Слова, дії, емоції для тебе не проходять безслідно, вони впиваються у твою душу.
Слова - це біль, який пройшов крізь тебе; крик, який жадає простору.
Якщо ти пишеш, значить боліло, болить. І ти сидиш неначе над попелом, а вітер розносить твої слова всюди. Попіл не скаже: чому і хто. Він просто повідає, що в тобі перегоріло.