Не інертна я

24

Сонце ховається за хмари, на зміну спокою приходить тривога. Полігамія кольорів, швидкі рухи стрічних. А ти наче прикований до бетонних доріг, і кожен новий крок відбивається мозолями на ступах. Чому у людей немає облич? Чи просто ми втрачаємо простір?

Спустошена, виснажена, розіп’ята наполегливими обставинами. Пустинні вуста втрачають смак, ноги за інерцією кудись прямують. Ми переповнюємось стихією.

Ти як і я – дощ, що раптово перетворився у зливу і все плаче.

Айона

Подобається

#4780 в Сучасна проза

У тексті є: війна, любов, мрії

Відредаговано: 30.10.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись