Не інертна я

18

Ми все одно шукаємо, навіть коли розчаровані, зломлені, скривджені. З надією чекаємо на повернення, знаючи, що буде боляче. Або ж у відчаї вдивляємось у неосяжне, невідоме, неможливе. Боячись, все ж таки тягнемось відчинитись, адже віримо в диво. Така вже наша людська природа. Бо ми знову і знову: прощаємо, впускаємо, віримо і чекаємо когось доволі знайомого, чи то у сні чи на яву.

Айона

Подобається

#4796 в Сучасна проза

У тексті є: війна, любов, мрії

Відредаговано: 30.10.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись