Не інертна я

15

Буває слова зайві, я б не витримала всю ту фамільярність. Туди, сюди, то, сьо.

Я була в лісі, і там все інакше. Немає цих сотні доріг, безлічі людей, де всі гомонять. У лісі одна стежина і ти йдеш по ній, задоволена і щаслива.

Сонце ховається за деревами і я бачу ось там одиноке проміння, яке кличе мене відчути безмежність одного моменту, ось цього.

Я б могла описати сотнями слів цей стан, але ви знаєте – ліс просить тиші.

Подобається

Відредаговано: 30.10.2023