Я бачила як плачуть люди. Спочатку, в очах бачиться море, і тихо хвиля на хвилю находить. Потім, починаються слова, якщо ви не на самоті. Біль, втома, зневіра і купа питань, але ти вже не чекаєш відповіді. Хвилина, потім починається друга, і слова затихають, немає сил. Ви дивитесь на стіни, але крізь них, ви дійшли до межі і знаєте, океан не осушить ніхто, крім вас. Ви витираєте сльози і йдете. Вас немає, ви інші, нові.