Тиша і твоя тінь

◄CXIV►

114

     Не відкривайте нікому свою душу. Хіба ви не знаєте, що будете вражені в серце? І гомін піде всюди: де ви, хто ви і з ким ви. Вам треба таке? Не треба.

     А чи зрозуміють? Здається по сюжету, вас вислухають лише хвилину, а далі ви мовчки слухатимете трагічну повість Джульєтти.

     Не так зрозуміють, не так почують, ось так прибрешуть. Знайома історія? Думаю, так.

     Знай, кому кажеш. Хоча я, виходжу просто в поле і довго плачу або нестримно жаліюся на когось. Мою сумну історію знає тільки мовчазний ліс.

◄CXV►

115

     Очень важно принять себя. Это крайне необходимо для счастливой жизни.

     Как мы выглядим, как говорим, как ходим, как думаем. Измениться? Я не хочу быть неблагодарна природе. Мне нравиться слово – улучшить.

     Измениться ради чего? Тогда ты станешь частью клана, общества и у тебя будут привилегии?

     Знаете, раньше было сложно выжить. Была смерть, смерть, смерть.

     Мы живем благодаря тем, кто выжил и закалил себя бедами. Все что мы имеем – это награда. Глаза, губы, нос, уши…да все. Эти черты внешности принадлежали победителям.

     Нет единой красоты. Есть заурядные скучные люди. Они не хотят стараться улучшить себя. Они счесывают себя до основы. Рисуют контуры нового лица, заматывают себя в блестящую обгортку. Я разверну конфету и что дальше?

     Давайте улучшать себя. Чтобы, пройдя мимо – оставить шлейф. Обаяние, которое происходить от уверенности в себе. Не гордыня, нет. Целостность и гармония с природой.

◄CXVІ►

116

     Я не верю в состояние лени. У нас просто отсутствует желание.

     Слишком маленькая мотивация, слишком туманные ожидания.

     Ты – не хочешь. Признайся. А если бы все было по-другому…Ты бы не возмущался о времени, лени, пространстве.

     Ты бы вставал с рассветами, если бы хотел; выучил бы хинди, но опять-таки, если бы хотел.

     Желания, ожидания, жизнь.

     Зачем хотеть? Зачем менять? «Та меня и так все устраивает…ну, наполовину». Да? Это твои слова. Вот так мечты и остаются в категории: когда-то. Они не стают желанием, а отправляются в твой излюбленный архив: «в принципе можно, но потом». Да?

     ◄CXVІІ►

117

     За своє коротке життя, я дізналася маленьку істину. Станьте важливими для себе, а не старайтеся для інших. Знайте, що ви ніколи не зупините цей потяг.

     Призвання, відносини, твоя нижня білизна. Десятки думок про тебе, але без тебе.

     Їм завжди всього буде мало. Твої тріумфи в першу чергу треба тобі, а не для відмітки в чужій голові. Вони нічого не знають про твоє призвання. Лише свої занадто суб'єктивні думки.

◄CXVІІІ►

118

     Ми собою обдурені. Ти знаєш, що це правда. Бо, наша свобода - лише кричить про твою і мою залежність. Його або її красномовство - по суті плаче через сердечну рану. Твоє і моє  мовчання когось засуджує.

     А напівоголені фото просять овацій. Каблучка на правій руці хоче заздрості. Брудні слова репетують про обмеженість.

     Наша беззахисність.

◄CXІХ►

119

     Життя - не звані вечори у твою честь, і не знайдете в пустелі золото. Це сотні кілометрів доріг, що мозолями відбиваються на ступах, і роблять тебе іншим.

◄CXХ►

120

     Сонце ховається за хмари, на зміну спокою приходить тривога. Полігамія кольорів, швидкі рухи стрічних. А ти наче прикований до бетонних доріг, і кожен новий крок відбивається мозолями на ступах. Чому у людей немає облич? Чи просто ми втрачаємо простір?

     Спустошена, виснажена, розіп’ята наполегливими обставинами. Пустинні вуста втрачають смак, ноги за інерцією кудись прямують. Ми переповнюємось стихією.  

     Ти як і я – дощ, що раптово перетворився у зливу і все плаче.

◄CXХІ►

121

     Страшно так і не сказати важливих слів. Думки влітаючи в безодню розуму не покидають вуст твоїх. Мільйони варіацій, але ти робиш просто подих. Твоя планета в межах своєї орбіти.

◄CXХІІ►

122

     Мені натякнули, що так правильно. Свято без алкоголю - нічого не значить. А я наївна, думала, що люди збираються заради спілкування.

     Я бачила сотні людей, які біжать у прірву за міражем. Напіоголені фото його і її. Мені сказали, що так виглядає свобода.

     Чому брудні слова роблять персону важливою? Я бачу лише обмежену людину.

     Абсурдний світ. Я не бачу ні свята, ні вільних людей, тим паче свободи.

     У цьому світі слова мають зовсім інше значення.