РОЗДІЛ 8. СТАЖУВАННЯ, ЯКОГО НЕ БУЛО. НАТАЛІЯ

Про львівське стажування Матвія я згадувала рідко. У моїй версії він сам відмовився, бо умови були погані.

Йому було дев’ятнадцять. Невеликий ресторан пропонував три місяці роботи на кухні, місце в кімнаті з двома хлопцями й зарплату, якої ледь вистачало на життя. Матвій світився, коли показував лист.

— Це не стажування, а дешева робоча сила, — сказала я.

— Шеф відомий. Я навчуся.

— Спершу закінчи університет.

— Я не хочу бути економістом.

Ми посварилися. Наступного дня він залишив ноутбук відкритим. Я знайшла номер ресторану й зателефонувала від його імені. Сказала, що сімейні обставини змінилися.

За тиждень повідомила синові, що місце віддали іншому. Він повірив.

Правду дізнався через чотири роки, коли зустрів того кухаря на професійному заході. Того вечора Матвій прийшов до мене додому й запитав лише:

— Навіщо?

Я пояснила про житло, гроші й незакінчене навчання.

— Це було моє місце, — сказав він.

— Я врятувала тебе від помилки.

— Ти вкрала її в мене.

Після цього він місяць не телефонував. Потім захворів, я привезла ліки й суп, і ми наче помирилися. Тепер зрозуміла: ми просто перестали говорити про те, чого не могли виправити.

Наприкінці другого місяця мовчання я отримала від нього повідомлення: «Заберу малюнки в неділю. Можеш залишити консьєржці?»

Я відповіла: «Хочу віддати особисто».

«Тоді пізніше».

Я подзвонила. Він відповів, хоча не мав.

— Я не затримуватиму. Скажи чесно: ти досі сердишся через Львів?

— Не лише через Львів.

— Ти не знаєш, як там було б.

— І ти не знаєш.

— Я хотіла захистити тебе.

— Від права спробувати?

Я повторила слова про погане житло. Матвій вислухав.

— Мамо, я міг поїхати й повернутися через тиждень. Міг провалитися. Міг залишитися. Ти не дала мені жодного з цих варіантів.

— А якби з тобою щось сталося?

— Ти не можеш будувати моє життя навколо того, що могло статися.

Він завершив розмову.

Я віднесла папку консьєржці. Не чекала в холі й не просила подзвонити, коли Матвій прийде. Увечері папки вже не було.

Від сина не надійшло навіть короткого «дякую».

Я майже написала про невдячність. Потім згадала: це були його малюнки. Я лише повернула чуже.