РОЗДІЛ 6. ЧУЖІ ПОВІДОМЛЕННЯ. НАТАЛІЯ

Дарині було шістнадцять, коли я вперше прочитала її листування. Телефон лежав на кухні й постійно вібрував. Я хотіла вимкнути звук, побачила на екрані ім’я хлопця і рядок: «Тільки не кажи мамі».

Відкрила повідомлення. Вони домовлялися ночувати у подруги після концерту. Дарина написала, що я однаково не дозволю, тому скаже про підготовку до іспиту.

Я дочитала до початку розмови. Хлопець писав про секс, Дарина відповідала невпевнено. Увечері я заборонила концерт і подзвонила його матері. За два дні вони розійшлися.

— Ти читала мій телефон? — запитала донька.

— Я побачила повідомлення випадково.

— Одне. А решту?

— Я мала знати, що ти не наробиш дурниць.

Вона змінила пароль і відтоді не залишала телефон без нагляду. Я називала це підлітковою потайливістю.

Тепер, через багато років, мені знадобилася адреса Матвієвого ресторану для податкової знижки. Він колись надсилав договір на стару електронну пошту, пароль до якої я знала. Система попросила підтвердження на його телефоні.

Я зупинилася, тримаючи курсор над кнопкою «Надіслати код».

Адресу можна було знайти на сайті ресторану. Податкову знижку Матвій узагалі не просив оформлювати. Я закрила сторінку.

Це не було перемогою. Я десять хвилин переконувала себе, що маю право, і відмовилася лише через страх, що син побачить спробу входу.

Оксана приїхала до Києва у справах і погодилася на каву. Я розповіла про Даринин телефон.

— Ти й мій щоденник читала, — сказала вона.

— Тобі було чотирнадцять. Ти писала, що хочеш утекти.

— Я хотіла переночувати в подруги після сварки.

— Звідки я мала знати?

— Можна було запитати.

— Ти б збрехала.

— Можливо. Але тоді це була б моя брехня, а не твоє право прочитати все.

Мене дратувала її спокійна інтонація.

— Я відповідала за тебе.

— Саме це мама тобі й сказала. А потім ти вирішила, що відповідатимеш за всіх до кінця життя.

Я відсунула чашку.

— Ти прийшла мене повчати?

— Ні. Ти сама запросила й запитала, чому діти віддалилися.

— Я думала, ти підтримаєш.

— Підтримую. Сиджу тут, хоча знаю: після кожної відповіді, яка тобі не подобається, ти нагадуєш, як виховувала мене.

Я хотіла заперечити. Не змогла, бо зробила це кілька хвилин тому.

Після зустрічі видалила пароль від Матвієвої пошти зі свого записника. Потім записала його назад на окремому аркуші й сховала в шухляду.

Викинути остаточно ще не змогла.