Розділ 11

Наші дні

Влада

— Влада, тепер все буде інакше…

Я піддаюся, прогинаюсь під його ласками, відчуваю його тепло кожною клітинкою. А потім прокидаюсь. Різко і болісно, мов головою об лід. Дихаю важко. А навколо вже ручки нишпорять. Інші. Маленькі.

— Ма, ти плокинулась?

Нахиляюся вперед і обіймаю донечку. Дивлюся їй в оченята і кожного разу дивуюся тому, які вони гарні. Різні… один блакитний, інший карий, наче один мій, а інший Стаса…

А ці ямочки на щоках, коли вона посміхається… Її посмішка так нагадувала мені його. Але він ніколи про це не дізнається…

Сильніше притискаю Ліну до себе.

— Зірочка, а ти чому так рано прокинулась?

— Бо сонецько взе встало.

Намагаюся збагнути. Кліпаю і розумію, що проспала. Мені снився Стас… Майже як і кожної ночі. Мабуть, тому і не почула будильник. Зриваюся з ліжка і починаю швидко збиратися. Заштовхую дочку у комбінезон, заплітаю косички. А потім швидко викликаю таксі. 

Заводжу Ліну в садочок і сварюся з вихователькою. Бачте, має бути дисципліна… Наче я єдина, хто запізнюється. Але прилетіло, звісно ж, мені. Іноді я думаю, що всі зриваються саме на мені, тому що я мати-одиначка і за мене нікому заступитися…

Обіймаю донечку і вона одразу ж біжить до групи. Моя маленька дівчинка дуже бойова і товариська. З першого ж дня знайшла собі друзів, правда, переважно хлопців. І тепер вони в неї на побігеньках. Зовсім не схожа на мене. Мабуть, вдалася в татка… Не знаю.

Повертаюся в таксі і називаю адресу будівлі, де розташований мій офіс.

Перші місяці життя Ліни я памʼятаю погано, здавалося, мені хотілося лише виспатися. Але гроші з продажу половини квартири швидко закінчилися. Я купила невеличку однокімнатну квартиру, все, що треба було для дитини, але найбільше грошей пішло на ліки… Хвороба наразі не прогресувала, але і дивом не зникла.

І, розуміючи, що на звичайну роботу я піти не зможу, мені довелося вигадувати, як діяти далі. Я хотіла позичити грошей у своєї тітки, сестри покійного тата, щоб відкрити свою маленьку фірму з організації свят. В цьому я була професіоналом. Але вона не згодилась… Натомість запропонувала стати партнерами. І я їй за це безмежно вдячна, бо вже зараз я розумію, що сама в ті часи точно не впоралась би.

Ліна часто хворіла, у неї різались зубки, коліки, скачки зросту, вона погано спала. Мені дуже допомагала Діана, вона була моїм промінчиком світла, моєю підтримкою, але дуже скоро її підвищили, і вона почала зникати у відрядженнях, тому маленька була на мені. Карелія тим часом займалася фірмою. На її плечах було майже все, доки я не змогла найняти няню і нарешті взяти більшість роботи на себе.

Ніколи не забуду перше влаштоване нами весілля… Це був безлад. Ми з Карелією не спали декілька ночей поспіль, не їли. Няня була з Ліною майже 24/7. Але коли ми отримали наші перші гроші… оплату від молодят, відсотки від ресторану, салону краси, квіткового салону… зрозуміли, що все було недарма, що у нас все вийде.

— Дякую, – сказала я водієві та вискочила на вулицю.

Я окинула поглядом вивіску «Ловець свят» і відчула себе гордою. Я впоралася, я не зламалася і я вижила.

Карелія вже на робочому місці. Вона так захопилася чимось в телефоні, що навіть не помітила, як я зайшла.

Я підійшла до неї зі спини і подивилася в екран. Ну звісно…

— Знову сидиш на сайті знайомств? – тихо спитала я на вухо.

Тітка підстрибнула на місці і перелякано підвела на мене очі.

— Не можна так лякати, Владка, – сказала вона, а потім посміхнулась і повернулась назад до екрану. — Сиджу і що? Я шукаю своє кохання.

— Кара, на сайті знайомств 90% збоченців або маніяків. Воно тобі треба?

— Звідки така статистика? – вона пильно подивилася на мене. — Не знаєш, от і мовчи. Тут дуже приємні чоловіки. І з пресом є, і з біцепсами. Мені такий треба, щоб ууух мене.

Я закотила очі. Їй вже 49 років, але поводиться як молода дівчина з гормонами.

— Не закочуй очі, малявка. Краще б сама когось собі придивилася. Вже теж не молодуха. Он скільки  без мужика, та й Ліні батько потрібен.

Слова тітки влучили прямо в серце. Я знаю… Знаю, що моїй донечці, як і всім, потрібен батько. Який підтримає, допоможе, буде балувати і обожнювати. І вона б його любила. Я впевнена. Але Стас тоді втік, і сам того не знаючи, позбавив себе такого шансу.