Розділ 8

Повернувшись до своєї квартири, я ніби провалилася у в'язкий туман. Перші дні я взагалі не могла прийти до тями, пересуваючись по кімнатах як зомбі. Думки плуталися, руки опускалися, і я зовсім не знала, що мені робити зі своїм життям.

Але найстрашнішими були ночі. Щоночі, варто було мені заплющити очі, мені снився один і той самий сон. Я бачила його темні  очі, чула хрипкий шепіт над вухом і цю його теплу посмішку. Я прокидалася серед ночі, задихаючись від сліз, і довго дивилася в стелю, не в силах зрозуміти, що зі мною відбувається.

А через тиждень почалося нове пекло. Мій телефон став буквально розриватися від дзвінків та повідомлень – Гоша вирішив активізуватися. Його номери були заблоковані, але він писав з незнайомих, обривав телефон. «Владо, нам треба поговорити», «Візьми слухавку, це важливо», «Не поводься як дитина» – повідомлення сипалися одне за одним. Я вперто його ігнорувала, сподіваючись, що він просто зникне.

Поки одного дня на порозі моєї, точніше нашої, я не побачила Гошу. Без тіні сорому чи каяття він пройшов у коридор і з порога заявив:

— Влада, давай без істерик. Ця квартира наполовину моя. І зараз мені потрібна моя частка. Я хочу її продати.

Я дивилася на нього і відчувала лише глухе спустошення. Сперечатись, судитися, щось доводити... у мене просто не було на це сил. Та й який у мене був вибір? Жити тут і щодня пам'ятати про його зраду я все одно не змогла б.

Наступний місяць пройшов як у кошмарі: нескінченні перегляди, ріелтори, збирання коробок та підписання документів. Квартиру продали швидко. Поки я підшукувала собі нове житло, Діана наполягла на тому, щоб я тимчасово переїхала до неї.

— Цей нікчема просто не чоловік! – вкотре обурювалася Діана, ходячи своєю кухнею, поки ми разом готували вечерю. —Виставити тебе з дому в такий момент! Бог його покарає, ось побачиш, Владо.

Я мляво кивала, помішуючи на сковороді креветки у часниковому соусі. І раптом різкий запах вдарив мені в ніс. Усередині все миттєво перевернулося. Живіт скрутило таким різким болем, а до горла підкотила така хвиля нудоти, що я ледве встигла кинути лопатку. Затиснувши рота долонею, я з усіх ніг кинулася коридором у ванну.

Опустившись навколішки перед унітазом, я затремтіла всім тілом. За секунду у ванну вбігла перелякана Діана. Вона відразу опустилася поруч, перехопила моє волосся однією рукою, а другою приклала до мого чола прохолодний мокрий рушник.

— Тихіше, маленька моя, тихіше... – примовляла вона, поки спазм не відпустив мене. Коли я знесилено відкинулася спиною на стіну, Діана уважно подивилася на моє бліде обличчя і тихо, дуже серйозно спитала: — Владо... Скажи мені, ти вагітна?

Я завмерла. Серце, здавалося, взагалі перестало битися, а в голові запанувала дзвінка порожнеча. У пам'яті яскравим, сліпучим спалахом воскресла та божевільна ніч в Іспанії. Ми зі Стасом тоді були настільки збуджені, настільки п'яні один одним і цим шаленим тяжінням, що я... я навіть не пам'ятала, чи ми користувалися презервативом. Все сталося надто швидко, надто гаряче.

Помітивши мій погляд, Діана все зрозуміла без слів.

— Зрозуміло, – твердо сказала вона. Підвелася, відкрила шафку під раковиною, трохи пошелестіла у своїй косметичці і дістала звідти закриту коробочку. — На, роби.

Мені було жахливо, до тремтіння в колінах страшно брати цей тест. Руки ходили ходуном. Я смертельно боялася, що це виявиться правдою. Що я вагітна від чоловіка, який кинув мене наступного ранку після сексу і чиє прізвище я навіть не спромоглася дізнатися.

— Я вийду, – тихо сказала Діана і зачинила за собою двері.

Залишившись одна, я глибоко зітхнула і швидко, тремтячими пальцями зробила все строго за інструкцією. А після... після я хвилин десять, які здалися мені вічністю, сиділа на краю ванни, не зводячи очей з двох чітких рожевих смужок.