Один із моментів істини

Записавши другий ролик, Макс знову вибрав відкладену публікацію. Як і минулого разу, він хотів подивитися прем'єру разом із Лорою, але тепер запланував усе з розмахом: забронював люкс в «Ексельсіорі» й замовив вечерю просто в номер.

Отримавши запрошення, Лора неабияк здивувалася. В «Ексельсіорі» зупинялися імениті гості, багатії та аферисти. Звичайному банківському клерку такий готель явно не по кишені. Звісно, сюрприз був приємним, але чи не занадто рано Макс відчув смак успіху?

Більшість дівчат не стали б заморочуватися. Але Лора була іншою. Вона знала ціну успіху: їй довелося дертися вгору крок за кроком, постійно доводячи свою значущість. Їй були огидні скороспілі зірки соцмереж, на яких звалилися легкі гроші за контент сумнівного змісту. Лора була переконана: Макс не такий. Адже він має внутрішній стрижень. «Істина понад усе» — як він сам любив повторювати.

Однак зараз вона вперше запитала себе: чи справді вона добре його знає? Породивши сумніви, це питання оселилося в її душі. Лора хотіла сім'ю і пов'язувала з Максом певні надії. З ним було цікаво й легко, але наскільки вони справді близькі? Чи можливе у них довге спільне життя? Звикнувши оцінювати ризики, Лора мимоволі переносила банківський скоринг на особисті стосунки — і зараз не мала однозначної відповіді.

Макс вирішив звільнитися не чекаючи — просто зараз. Він більше не міг зосередитися на банківській рутині — його думки були далеко. На пошту продовжували надходити рекламні пропозиції. Макс розраховував на ще більший ажіотаж після виходу другого відео і був упевнений: контрактів побільшає, а розцінки зростуть.

З величезним задоволенням він повідомив начальнику, що має намір піти якнайшвидше. Проте все виявилося не так просто. Начальник нагадав Максу про умови контракту, за якими той зобов'язаний відпрацювати ще три місяці.

— Потрібно знайти нового співробітника, ввести його у курс справи, — сказав начальник, уїдливо поглядаючи на Макса. — Подавайте заяву і продовжуйте виконувати свої обов'язки.

Макс спробував заперечити, але його швидко обірвали:

— Хочете грюкнути дверима? Будь ласка! Але повірте: це не у ваших інтересах. Банківський світ тісний і цінує репутацію. Навіщо вам скандал? Чи ви так впевнені у своєму майбутньому блогера? Перший успіх може зійти нанівець, і що ви тоді? Знову підете в банк, де вас гарантовано відфутболять? У будь-якому — без пояснення причин. Послухайте поради: йдіть по-людськи, не спалюйте мости.

За великим рахунком Макс розумів: начальник правий. Однак як же нестерпно розтлумачувати черговому відвідувачу нюанси кредитування, коли на твоєму YouTube-каналі життя вирує, а коментарі сиплються як із рога достатку. І головне — гроші, що не йшли в жодне порівняння з платнею звичайного клерка, і те відчуття свободи, яке вони давали.

Увечері Макс заїхав за Лорою. Коли вони вийшли з під'їзду, він повів її до чорного блискучого Mercedes.

— Максе, — здивовано прошепотіла Лора. — Навіщо все це?

— Гуляти так гуляти. А машина, — він кивком указав на авто, — приємне доповнення до свята.

— А ти марнославний, — зауважила Лора. — Як на мене, увесь цей антураж зайвий.

— Ні, Лоро, це важливо.

Вона лише знизала плечима.

Біля машини на них чекав шофер у строгому костюмі. Ввічливо привітавши гостей, він відчинив дверцята й допоміг дамі сісти у салон.

Поїздка була недовгою: хвилин за п'ятнадцять Mercedes плавно загальмував біля парадного входу в готель. До машини одразу поспішив показний швейцар у лівреї, проте шофер виявився спритнішим: мить — і він уже відчинив дверцята.

— Ти влаштував справжнє шоу. Що ми взагалі святкуємо? Може, я чогось не знаю? — запитала Лора, поки вони піднімалися в ліфті.

— Ми святкуємо мій успіх, — із ноткою роздратування кинув Макс. — Наче ти не знаєш.

— Один ролик — уже успіх? Чи не зарано?

Він промовчав.

Двері ліфта відчинилися, і вони вийшли в коридор. Лора, помітивши, що зачепила його, вирішила згладити ситуацію.

— Я не хотіла тебе образити, — вона притягнула його до себе і цьомкнула в щоку. — Ну годі дутися. Я щиро рада. І за тебе, і за себе — я теж маю стосунок до цього відео. Це наш спільний успіх, Максе. Тільки… я б не поспішала. Перший тріумф варто закріпити. Ну не сердься, я ж можу висловити свою думку?

Лора жартівливо посмикала його за рукав, заглядаючи в очі.

— Я зовсім не серджуся, — сказав Макс. — І дуже тобі вдячний.

Він міцно притиснув її до себе і поцілував.

У номері на них уже чекала вечеря: офіціант у білосніжних рукавичках закінчував сервірування, розкладаючи прибори з монограмою готелю. На срібній таці стояло відерце з льодом та шампанським. Помітивши запитальний погляд офіціанта, Макс зорієнтувався:

— Не потрібно, я відкоркую сам.

Закінчивши роботу, той завмер біля дверей, ледь нахиливши голову. Макс схаменувся. Хоч він і намагався виглядати досвідченим, але купюру дістав дещо метушливо і вклав її в долоню офіціанта.

— Де ж друге відео? — запитала Лора, коли на столі залишався лише десерт та шампанське на дні келихів.

— Зараз усе буде.

Макс відкрив YouTube на смартфоні й вивів зображення на величезну настінну панель. До прем'єри залишалася кілька хвилин.

— Дивись, скільки вже глядачів! — збуджено вигукнув він, показуючи на лічильник під заставкою: «15 876 глядачів очікують початку».

Відео переглянули мовчки. Праворуч від екрана шаленів чат: повідомлення летіли так швидко, що зливалися в пістряву стрічку. До фіналу лічильник завмер на позначці 92 512 глядачів.

Макс гордовито поглянув на Лору. Вона мовчала, зосереджено дивлячись на екран.

— Що скажеш? — перервав він паузу.

— Ти маєш видалити цей ролик, — твердо сказала Лора.

— Що-що?

— Видалити і перепросити у Рохаса.

Макс нервово закрокував номером.

— Скажи, що ти жартуєш.