Перша нарада

У коридорі з’явилися двоє чоловіків. З вулиці, крізь скляні двері, було видно, як вони наближаються до виходу. Натовп на ґанку загомонів, скинувши вгору камери. Охорона насилу стримувала натиск.

Щойно двері відчинилися, як десятки запитань одночасно посипалися з репортерських вуст. Перед кільцем охорони чоловіки зупинилися. До гомону додалися клацання та спалахи камер, що «стріляли» в них впритул.

Один із чоловіків підняв руку, закликаючи до тиші. Коли галас вщух, він промовив:

— Пані та панове! Зараз за дорученням керівництва Andes Sky сеньйор Рохас зробить офіційну заяву.

— Добрий день, — помітно хвилюючись, почав Хав’єр. — Я уповноважений зробити офіційну заяву щодо ситуації з рейсом AW-510. На цей час повітряне судно офіційно вважається зниклим. Ми не маємо підтверджених даних, де воно і що з ним. Пошукова операція триває, але роботу рятувальників ускладнюють погода та рельєф місцевості. Ми на постійному зв'язку з координаційним центром.

Згідно з Додатком 13 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, наша компанія сформувала групу технічних радників для участі в розслідуванні. Я очолюю цю групу. Вона вже розпочала збір та впорядкування необхідної інформації.

Комісії з розслідування ми надамо повний пакет документів: історію технічного обслуговування літака та дані про підготовку екіпажу. Ми гарантуємо повну прозорість.

Ми розуміємо стурбованість суспільства, але закликаємо всіх до стриманості. До виявлення уламків та розшифровки «чорних скриньок» будь-які версії — чи то технічний збій, чи людський фактор — є передчасними. Наш пріоритет зараз — дочекатися результатів пошуку та підтримати сім'ї тих, хто був на борту. Ми будемо тримати вас у курсі подій. Дякую за увагу.

Хав'єр нервував, у нього пересохло в горлі. Він поправив краватку та зробив крок до входу.

Натовп знову загомонів. Репортери перебивали один одного, намагаючись поставити запитання:

— Сеньйоре Рохас! Сеньйоре Рохас!

Але Хав'єр та його супутник уже зникли за дверима, над якими красувався логотип: кондор, що ширяє над горами, і яскраве сонце між його крил.

Перед заявою Хав'єр провів першу нараду. Трьох радників він знав лише поверхнево — у повсякденній рутині їхні шляхи майже не перетиналися. Тепер йому належало пізнати їх ближче і, головне, поставити кожному конкретні завдання.

— Почнемо з вас, Рікардо, — звернувся Хав'єр до технічного директора. Той ледь помітно кивнув, дивлячись повз нього. Рікардо Б’янкі був немолодим і досвідченим: в авіації він ще з часів «дикої приватизації» президента Менема.

— Вам, як технічному директору — відповідні завдання: вилучити формуляри літака та журнали всіх форм техобслуговування, підготувати виписку відкладених несправностей. Особлива увага — повторним відмовам систем керування та гідравліки. І останнє: надати записи про жорсткі посадки та пошкодження планера за весь період експлуатації.

Б'янкі зробив помітку в блокноті й знову напустив на себе байдужості.

— Тепер ви, Хоакіне, — Хав’єр поглянув на шеф-пілота, близького родича одного поважного акціонера. — Від вас, сеньйоре Солано, потрібна льотна документація, бортові журнали та дані про тренажерну підготовку. Конкретизую: підготуйте особисті справи екіпажу, медичні сертифікати та наліт за останній місяць. Зберіть усі зауваження пілотів до техніки на останніх десяти рейсах. Також надайте звіти про перевірки на симуляторі за сценаріями аварійних ситуацій.

— Центрувальна відомість на мені? — запитав Солано.

— Звісно. На вас усе, що стосується льотної документації. — Хав’єр досадливо поморщився: він не любив упускати деталі, а центрувальна відомість була надто важливою, щоб не згадати про неї одразу. Помилка в розрахунку центру ваги могла стати фатальною.

Лишався ще один радник — інженер з експлуатації та техобслуговування Федеріко Паласіос, за сумісництвом зять генерального директора. Він був наймолодшим у групі й вирізнявся манерою одягатися: приталений піджак, вузькі чиноси та яскраві кеди. Хав’єр і Рікардо були в суворих темних костюмах. Хоакін — як і належало за його статусом — у льотній формі з золотими галунами. На їхньому тлі Федеріко мав вигляд моделі з обкладинки модного журналу.

— Федеріко, ваші завдання. Перше: номерні агрегати. Підготуйте відомість усіх компонентів з обмеженим ресурсом — двигуни, стійки шасі, блоки авіоніки. Потрібно звірити серійні номери в паспортах із фактичною базою встановлення.

Друге: матеріали ремонту. Пів року тому в нашому техцентрі латали фюзеляж. Зберіть сертифікати якості на матеріали, використані в роботі. Ми маємо підтвердити походження кожної заклепки й переконатися, що технологію ремонту не було порушено.

Третє: перевірте ланцюжок постачання за останніми замінами, щоб виключити контрафакт.

— І ще, — Хав’єр зробив коротку паузу. — Сеньйоре Паласіос, ви одягнені, безумовно, ефектно. Але в нинішній ситуації я вважаю ваше вбрання недоречним. Думаю, немає сенсу пояснювати чому?

Федеріко зніяковів і неохоче кивнув.

Після наради Б’янкі запропонував Хоакіну та Федеріко зайти в кав'ярню за рогом.

— Я не хотів запрошувати вас у кабінет, — почав Б’янкі, коли вони вмостилися за столик.

— Стіни мають вуха, — додав він із кривою усмішкою, а потім запитав, кивнувши в бік офісу: — Як вам цей спектакль?

— Чудить твій тесть, — відгукнувся Хоакін, дивлячись на Федеріко. — Призначити зануду Хав’єра старшим радником — розуму незбагненно! Яких ще сюрпризів нам чекати? Ану, зятьку, викладай!

Федеріко розвів руками:

— Клянуся, для мене це повна несподіванка. Тато Мігель останнім часом сильно змінився — став потайним. Не інакше, щось замислив.

— Кому, як не тобі, про це знати, Федеріко, — відрізав Б’янкі. — Тішити доньку «Ель Полако» — лише мала частина твого завдання. Головне — бути в курсі його намірів. Стати звивиною в його мізках — ось що від тебе вимагається. Чому ми не знали про сюрприз із занудою? Це твій прокол! Забув, як прийшов у компанію голодранцем? Забув, кому завдячуєш усім, що маєш? Бач, вирядився, як на подіум… Я зробив із тебе людину, але можу швидко повернути все назад. Що скажеш? Хочеш знову в злидні?