Розділ 6. Креветка, що не спить

Венс визирнув із укриття, намагаючись розгледіти в небі бодай натяк на просвіток. Марно. Попри денне тепло, він тремтів у мокрому лахмітті. У горлі саднило, тілом розливався озноб — певна ознака лихоманки. Треба було діяти.

— Креветку, яка спить, уносить течією, — пробурмотів він відому приказку і пошкандибав на огляд просіки.

Знахідки не забарилися — він швидко знайшов ще два фальшфеєри. Під ногами із сухим хрускотом лускали порожні алюмінієві бляшанки з-під пива та коли. Кущі навколо були усіяні маленькими пляшечками з водою та спиртним. Здавалося, тут щойно закінчився грандіозний пікнік, гості розійшлися, а втомлені господарі відклали прибирання до ранку.

З алкоголем у Венса не ладилося. Іноді, випивши, він перетворювався на агресивного забіяку, і горе тому, хто потрапляв під його важку руку.

В армії його стримували регламенти та суворий розпорядок — лише зрідка він «випускав пару» з колегами по службі. А як інакше, якщо випадало пара вільних днів у Гонолулу...

Професіоналом Венс був чудовим, тому після служби влаштувався в «Америкен Ейрвейз» без зайвого клопоту. Щоправда, ненадовго. Приводом для звільнення стала бійка з чиновником із Федерального управління цивільної авіації.

Це був грандіозний прийом на честь ювілею «Америкен Ейрвейз». У залі зібралися всі: від керівництва до високопоставлених гостей і співробітників. Венс зустрів там однополчанина — позабувши про Гелен, він усамітнився з ним у барі й добре заклав за комір.

Тим часом чиновник з управління накинув оком на Гелен. У юності вона займалася танцями і чудово танцювала. Як з'ясувалося — чиновник теж. Він запросив її, і вони перепробували все, що виконував оркестр: від вальсу до сальси.

Заграло танго. На танцмайданчику залишилася одна пара. Вони рухалися вміло та пристрасно. Присутні кільцем обступили їх, не приховуючи захоплення.

У цей момент з'явився Венс. Свого приятеля він уже відправив на таксі — той ледве повертав язиком. Утім, Еліас був не набагато кращим. Він проштовхнувся крізь натовп і вп'явся поглядом у танцюристів.

Танго без еротизму — це не танго. Близький контакт, переплетення ніг — усе це природні елементи танго, але на п'яного Венса вони подіяли, як червона ганчірка на бика.

Із налитими кров'ю очима він вискочив на паркет і потужним хуком відправив чиновника в нокаут. Вечір був безнадійно зіпсований. На щастя, потерпілий швидко опритомнів і не став викликати поліцію. На лихо, він обіймав високу посаду в системі авіабезпеки — саме він відповідав за сертифікацію, директиви льотної придатності та технічний нагляд.

Керівництво авіакомпанії вирішило не ризикувати. Венсу запропонували звільнитися. Зруйнувалося й особисте життя: Гелен зібрала речі й пішла.

Трохи згодом Венс улаштувався в «Андес Скай» і поїхав до Аргентини. Потихеньку все владналося. Повернулася й Гелен — за пів року.

Збираючи у просіці знахідки, Венс зрозумів: унести все в руках не вдасться. Але навколо вистачало розкиданих валіз і сумок. Найближчою була валіза рожевого кольору — сплюснутий бік, зірвані замки. За нею тягнувся шлейф жіночих речей.

Венс витрусив залишки одягу й покотив валізу за собою. Досить швидко ця «вантажівочка» наповнилася водою та спиртним. Із їжею ситуація була гіршою.

На деревах, кущах і траві рябіли обгортки від батончиків, печива та приправ. Але всередині — розірване пакування та перемішаний із землею вміст. Венс сподівався відшукати провізію на кухні у хвості, але туди ще треба було дістатися.

Свої знахідки він звозив до укриття, яке охрестив «тимчасовим складом». Після першого заходу під стабілізатором вишикувалася шеренга пляшок. Присівши відпочити, Венс упіймав себе на думці: вперше він сприймає алкоголь не як випивку, а як антисептик.

За пару годин на «складі» стояли три валізи та кілька сумок. Венс нарешті переодягнувся в сухе. Окрім одягу, успіх усміхнувся йому у вигляді пакета з «дьюті-фрі». Там була їжа: консервований тунець, паштет і печиво з шоколадом.

Венс уже збирався був сісти до трапези, але вирішив поки що відкласти бенкет. Він узяв лише пару шматочків шоколаду.

Уся його увага була прикута до салону. Він розраховував, що кондори, втамувавши голод, заберуться геть самі. Але час ішов, а гамір метушні не вщухав. Спостерігаючи за розломом, Венс помітив, що птахи «працювали» позмінно. Ті, що всередині, залишали салон тільки тоді, коли прилітала зміна — ще двійко-трійко птахів. Він зрозумів: кондори заберуться лише тоді, коли їм уже не буде чого їсти.

Вирішивши не чекати фіналу пташиного бенкету, Венс надумав план. Для його втілення потрібні були фальшфеєри. Венс сподівався, що вистачить і одного. Він обережно підкрався до зіяючого розлому. Той самий шпангоут, за який він чіплявся минулого разу, тепер мав послужити іншій меті.

Підібравшись упритул, Венс висунув руків'я фальшфеєра, зірвав захисний ковпачок і з силою смикнув за кільце. Патрон різко зашипів і виплюнув струмінь помаранчевого вогню. Венс ввігнав циліндр патрона в отвір шпангоута. Салон залило яскравим світлом і наповнило їдким димом, у якому в паніці забилися перелякані птахи.

Кондори кинулися до розлому. Один за одним вони вистрибували назовні й улітали геть. Невдовзі у відсіку запанувала тиша, яку порушувало хіба що тріскотіння фальшфеєра, що догорав.