Розділ 5. Що скаже Геббі?

На нинішнє місце Макс улаштувався нещодавно. Раніше він тягнув лямку в скромнішому банку. Спокусившись вакансією в солідній установі, він надіслав резюме й успішно пройшов співбесіду.

У перший же день Макс помітив Лору. В офісній метушні його погляд вихопив мініатюрну блондинку з короткою стрижкою. Елегантний брючний костюм у ледве помітну смужку сидів строго, але вигідно підкреслював чудову фігуру. З-під піджака виднілася білосніжна, бездоганно випрасувана блуза. Від Лори віяло професійною зібраністю. Та найбільше Макса полонили її очі — блакитно-сірі, холодні й суворі на перший погляд, які проте таїли в собі глибину й ніжність.

Невдовзі він дізнався, що Лора — ні багато ні мало — керує кредитним департаментом. Щоранку при зустрічі він нишком позирав на неї й подумки піджартовував над її зовнішньою неприступністю:

«З вигляду — фортеця. Заговорити з нею? Ну вже ні… Ще почне оцінювати ризики… Скаже: “Візьміть опитувальник, Максе! Відповідайте чесно та не здумайте брехати. Потім я протестую вас скоринг-методом і з'ясую, чи ризиковий ви хлопець” … Тут потрібен якийсь привід».

І привід не забарився — банку виповнилося двісті років. З такої нагоди головний офіс вирішив гульнути з розмахом: орендували нічний клуб і закотили бенкет із танцями до ранку. Не обійшлося й без урочистої частини, яку відвідав один із нащадків династії засновників.

Офіціоз тривав недовго, і невдовзі зал наповнився веселощами та дзвоном келихів. Макс із ходу атакував Лору. Він щосили намагався зачарувати її, і це спрацювало — вони почали зустрічатися. Пізніше Лора не раз піддражнювала над Максом, коли він згадував свій майстерний підкат.

— Ладно тобі, Максе… Чесно кажучи, ти просто втомив мене своєю авіацією. Після лекції про «Боїнг» та «Ейрбас» я вже нічого не тямила. Тож не лести собі: ти взяв мене змором, — сміялася Лора, визнаючи врешті-решт, що результат виправдав засоби.

Пробіжку, яка не відбулася з вини Макса, вони перенесли на наступний вечір. Минувши центральну алею парку, Макс і Лора звернули на ґрунтову доріжку. Кінець жовтня — золота пора, і опале листя гулко зашурхало під ногами.

— Сьогодні знайшли, де впав AW 510, — сказав Макс.

— І де ж?

— У біса на рогах… Болівія, регіон Юнгас. Рятувальники висадитися не можуть: суцільні тумани й непролазний ліс.

— Як же його знайшли?

— Дим… З гелікоптера помітили пожежу, але вона швидко згасла через вологість. Ще пара лісників чула вибух… Щоправда, здалеку. Одному здалося, ніби фюзеляж і хвіст падали окремо.

— Що це означає?

— Важко сказати… Вибух? Навряд чи… Інший варіант — шалені перевантаження. Хоча й складно розвалити «Боїнг» у повітрі.

— Може, хтось вижив? Як думаєш, це можливо? — з надією запитала Лора.

— Та де там… Шанси дорівнюють нулю… Ну або майже нулю… Літак упав із десяти кілометрів… Відомий лише один випадок порятунку з такої висоти — стюардеса Весна Вулович. У сімдесят другому році… У мене є про це детальний ролик… Інші вцілілі падали з набагато менших висот. Тож, Лоро, виграти в лотерею куди реальніше.

— Ну а раптом?

— Лоро, ти ж профі в кредитних ризиках. Твій департамент будує скорингову модель, присвоює клієнту бал і оцінює ризик: поверне він гроші чи ні… Так? Так!.. А тепер уяви, що ти оцінюєш шанси вижити в цій катастрофі. Вносиш дані: висота, статистика, непролазна місцевість… Який бал ти б поставила цій затії?

— Але ж виживали і в лісах?

— Виживали! Наприклад, Джуліана Кепке в сімдесят першому. Вона провела в джунглях Перу десять днів і сама вийшла до людей.

— Ну от бачиш!

— Але вона упала не з десяти кілометрів, а з трьох! І в район куди менш дикий, ніж Східні Анди.

— Я, звісно, люблю математику, — парирувала Лора, — але хочеться вірити і в дива… Іноді вони трапляються.

Макс похитав головою й перевів розмову на іншу тему — вони подумували з'їхатися і підшукували підходяще житло. Набігавшись, вони повернулися до парковки, розійшлися по машинах і покотили до своїх холостяцьких квартир.

Прийнявши душ, Макс умостився перед комп'ютером:

— Привіт, Геббі! Свіжі новини щодо AW 510: виявлено місце падіння. Одному лісникові здалося, ніби фюзеляж і хвіст падали окремо, але достовірність цього під питанням, оскільки гелікоптери не можуть висадити пошуковців. Їм доведеться продиратися крізь хащу. Опубліковано також списки всіх, хто був на борту. Що скажеш?

Відповідь Геббі, як завжди, не забарилася:

— Привіт, Максе! Дякую за інформацію. Відповідаю по пунктах:

1. Юнгас — це екстремальні умови гірських вологих лісів, що й пояснює, чому гелікоптери не можуть сісти.

2. Складна місцевість ускладнить пошук бортових самописців і затягне розслідування.

3. Якщо літак дійсно розвалився в повітрі, а не під час удару об землю, це різко підвищує ймовірність гіпотези про навмисне втручання. Оскільки вибух виключений, руйнування напевно викликане колосальними перевантаженнями (G-навантаженнями), які виникли під час виведення лайнера з вертикального піке (–20 000 футів на хвилину), зафіксованого AirTrack24.

4. Можливі причини входження в піке. Оскільки ми виключили вибух і схиляємося до навмисного втручання, існує два основні шляхи, якими літак міг бути виведений у це екстремальне піке:

Запрограмована команда. Сучасні «Боїнги» керуються FMS — системою керування польотом. Хтось міг віддалено або через інсайдера ввести в систему алгоритм, який:

• Спочатку дав команду на невелике відхилення від курсу;

• Потім активував фатальний збій (наприклад, імітуючи втрату даних), через що автопілот спрямував рулі висоти на різкий, вертикальний спуск.

Виконавець: для цього потрібен або хакер, або інженер із глибоким знанням FMS чи доступом до сервісних кодів.