Першими недобре відчули кондори. Зірвавшись із високогір'я, вони хаотично металися над верхівками дерев у непролазних лісових нетрях Юнгас, що розкинулися вздовж Східних Анд.
Слідом затріщали гілки й посипалося листя — усе живе кинулося навтіки, проламуючи лісовий частокіл, ігноруючи звичні стежки. Несамовиті крики мавп посилювали відчуття паніки та невідворотної катастрофи.
Згодом почувся звук. Спочатку — невиразний гулкий рокіт. Він ставав усе гучнішим і гучнішим, переходячи у проникливе виття.
Із низьких хмар, що нависли над землею, з'явився літак. Безладно обертаючись, наче гігантський кленовий листок, він стрімко наближався до землі.
Пролунав вибух — потужний гуркіт, який довго перекочувався гірськими ущелинами. Ударна хвиля змела все на своєму шляху, перемоловши стовбури дерев наче сірники.
І настала тиша, яку порушувало лише потріскування палаючих уламків.
Від масштабної пожежі ліс урятувала висока вологість. Вогонь не зміг розгорітися: вогкий мох, що товстим шаром обліпив розпечений метал, швидко гасив полум'я. Невдовзі від уламків літака йшов лише сизий дим і густа пара.
У повітрі повисла важка суміш запахів паленого гасу, вогкої землі та нудотної солодкості — передвісниці швидкого розкладання.
Повернулися кондори, ведені вже не страхом, а передчуттям швидкої здобичі.
Раптом почувся звук, схожий на тихий стогін. Він затих, але невдовзі повторився знов…