Розділ 20

— А чого ти на правду ображаєшся? — невимушено спитав хлопець і підняв одну брову. Я тримала в руці один туфель і вже очима прицілювалась, куди саме можна жбурнути. Але, побачивши мій хитрий погляд, Супрун тихо кашлянув і продовжив: — Ну не дуйся, Арі! Ти краще поверни свою "холодну" зброю на законне місце, а то в нас ще ефір не почався. А вмирати мені не хочеться!

Я не спускала своїх очей з його обличчя й, повільно поклавши підбори на підлогу, повернула їх на законне місце — на ніжки. Коли застібнула другий ремінець на туфельці, мені захотілося ще до початку ранкового ефіру провідати Діму, якому я повинна була передати "привіт" від Евеліни. Схоже, парубок їй сподобався: по ній справді було видно, що вона в захваті від нього. Я піднялася з дивану, щоб виконати свій задум, але, схоже, в Паші були зовсім інші плани, які зовсім не збігались із моїми. Чому? Тому що хлопець взяв мене за руку й нахабно притиснув до себе, через що я вже тонула в ароматі його парфумів. Я сильно вдарила Супруна в плече, проте й це не допомогло звільнитись із його ведмежих лап.

— Що це з тобою, Пашо? — спитала я, а хлопець все ще так впевнено тримав руки на моїй талії, ніби вони там і повинні бути. — Невже ти переплутав зі своєю дівчиною?

— Вчу тебе танцювати в парі, — він всміхнувся й покрутив мене так, що я ледь не заплуталась у своїх ногах. — Може, я за тебе хвилююсь як друг, і не хочу, щоб ти осоромилась перед своїм хлопцем своїм невмінням танцювати? 

З операторської було чутно трек із жанру попси, а Паша так нахилився до мене, що я ненароком подумала, що він мене на підлогу зараз кине. Я спробувала встати, щоб не здаватись дерев'яною, й зробила два кроки вперед, опинившись упритул біля напарника. Якщо він так хоче, щоб я йому ноги відтоптала — будь ласка! Мені для нього нічого не шкода!

— А звідки ти знаєш, чи будемо ми танцювати, чи ні? — сказала я й примружила очі. — Може, Денчик теж нічого не тямить у медляках?

— Але я б на побаченні з дівчиною мрії точно б танцював, — на лиці хлопця заграла легка посмішка, а сам він знизав плечима й продовжив мене вести в танці. — Пісня яка класна — тому просто насолоджуйся й розлабся!

— З тобою ніколи не розслабишся, — буркнула я. — Потім знову казатимеш, що всі ноги тобі відтоптала!

— То все було в минулому й нікому ти нічого не відтоптала.

Я здивувалась таким словам, але вирішила промовчати, повністю віддавшись у руки свого напарника. Все-таки з ним і танцювати легше. Ніби він — моя людина. Так тримає міцно й впевнено веде мене, що мені зовсім не страшно впасти. Можливо, це просто в мені ще сидить ота дурнувата закоханість, яка вперто ігнорує прохання мого серця зникнути назавжди й впустити когось іншого. 

Під час такого імпровізованого танцю я декілька разів помічала задоволені погляди Діми, ніби він мені через скло так і казав, що так і повинно бути. Схоже, й цього Евеліна до своєї команди свах прилаштувала, що тепер і від звукорежисера доведеться вислуховувати про те, як покращити своє особисте життя. 

— Паш, а пісня вже змінилась, — тихо сказала я, все ще з переплетеними пальцями його правої й моєї лівої руки. Інша частина верхніх кінцівок у нас перебувала в різних місцях: моя — у хлопця на плечі, а Супруна — на моїй талії. — Та й втомилась я вже.

Настільки не хотілось виходити з такого положення, що я подумки зупиняла себе, щоб не покласти свою голову йому на плече й продовжити ось так уже просто топтатись на одному місці, як на шкільній дискотеці під час медляку.

— А я недооцінював тебе, напарнице! — відповів хлопець і я все-таки відійшла від нього на безпечну відстань. — Тепер я за тебе спокійний!

— Не хвилюйся, — запевнила його, стримуючись, щоб не засміятись. — Якщо в мене будуть якісь трабли з танцем — обов'язково до тебе зателефоную. Я ж довіряю професіоналу!

***
 

Наш робочий ефір закінчився декілька хвилин тому, через що я важко зітхнула й поклала свою гарячу голову на прохолодний стіл, подумки відраховуючи секунди до того, як зателефонує Денчик і забере мене звідси. Аліна Василівна похвалила наш з Пашею тандем і пообіцяла подумати над премією. Хіба такі новини не можуть не радувати? Зайві гроші мені б зараз не завадили, тому що моє величезне бажання поніжитись на сонечку десь поблизу моря ще нікуди не випарувалось, як вода, температура якої сягає ста градусів. Родичі ж поїхали — я чим гірша? Хіба що тим, що сильно заклопотана роботою й до всього ставлюся серйозно. Але, попри ці маленькі недоліки, які, можна сказати, як краплина в морі, на радіостудії можна розвинути себе як особистість, отримати досвід спілкування з цікавими й відомими людьми — саме такі плюси й підкуповують мене, викидаючи з моєї голови дурні думки про те, щоб звільнитись. Тут справді круто, й я дійсно вважаю, що більше ніяка робота не прийдеться мені до душі, ніж посада діджея на радіо.

— Та й де ж це твій хлопець, який навіть не зателефонував за весь день? — з насмішкою спитав Супрун, але в його голосі були присутні нотки...ревнощів? — Хіба ж так робиться?

— Він просто знає, що я зайнята на роботі, — я підняла голову й всміхнулась. — Щось і твоя Аня тобі не телефонує...

Тільки від одного її імені хочеться просто вирвати. Хоч я й розумію, що це зовсім не моя справа, проте в напарника з нею якісь дивні стосунки. Невже вони просто за угодою зустрічаються?

— Образилась, як завжди, — беземоційно відповів напарник і знизав плечима. — Це в її стилі.

— А через що? — поцікавилась я. — Невже ти забув про якусь важливу дату?

— Якби ж то, — хмикнув він, а я захитала головою. От чому хлопці не заведуть собі календар, у якому позначатимуть усі важливі дати зі своєю коханою? Тоді б зникла ще одна причина в прекрасної частини людства на образи. — Постійно на роботі зависаю, а їй уваги не приділяю жодної. Просто мені вже набридло слухати про її покупки та всякі плітки про все й усіх. Та й мені інша в голову й серце засіла. Ніколи не був таким романтичним, якщо чесно.

— То чого ти її не покинеш? — обурилась я й закотила очі. Такі трабли в них, а він все ще тримається за цю нитку спасіння, яка й повалить його стосунки з тією Анькою донизу. — Якщо все так складно й немає вже тих ніжних почуттів і розуміння між вами, то це ти просто перегорів нею. У такому випадку вихід тільки один: розставання.

— Там не все так просто, як ти думаєш.

— А як? — зітхнула я й уважно глянула на Пашу. — І, до речі, хто та дівчина, яка засіла в твоїй довбешці?

Подумки я все ж наївно сподівалась, що це саме я. Ну не дурепа? 

— Колись розповім, — хлопець клацнув мене по носі й всміхнувся. 

Я хотіла щось відповісти, проте краєм вуха почула рингтон свого смартфону, через що хутчіш кинулась на його пошуки. І коли нарешті телефон вже був у моїх руках, я зраділа, тому що телефонував Денис. Все-таки побаченню бути!

— Я вже біля радіостудії, — почав він, — тому чекаю того моменту, щоб найшвидше тебе побачити!

— Почекай, будь ласка, ще п'ять хвилинок, — попросила я, поспіхом складаючи свої речі в рюкзак. — Я скоро буду!

Я кинула слухавку й очима пробіглась по кабінету, переконуючи себе в тому, що все своє склала й нічого не забула. 

— Що, твій хлопець телефонував? — спитав Супрун, розташувавшись на дивані. — От чому ти змушуєш хлопця чекати? Він вже там змучився, певне. Ай-яй-ай, як не гарно запізнюватись, Арі!

— А хіба це не ти заговорив мене, напарнику? — я повернула голову в його бік і підняла одну брову. — Чекай-но, чекай-но, ти ревнуєш мене?

— Точно ні! — він засміявся й підняв голову до стелі. — Смішний анекдот, справді!

— Я б рада була продовжити нашу дискусію стосовно цієї теми, проте я й так поспішаю, — відповіла я й направилась у бік дверей. — Ми завтра обов'язково повернемось до цієї теми, Пашику! А поки що — бувай!

Але тут ті двері самі відчинились і я зіткнулася зі статурою Дениса. Я засоромлено відвела очі й відійшла трішки вбік, дозволяючи хлопцеві зайти всередину.

— А мені стало цікаво, як саме облаштовано кабінет діджея на радіо, — трохи збентежено промовив Денчик і простягнув невеликий букет красивих квітів, а на душі аж приємно стало від такого жесту. — Сподіваюсь, ти не проти провести для мене екскурсію?

Я кивнула головою, але потім помітила злий погляд Паші, який не віщував нічого доброго на це вечір. Здається, йому ідея мого потенційного хлопця не зовсім припала до душі...