Розділ 16

— Коли саме вільна? — грайливо спитала я, хоча одразу ж зрозуміла, в якому сенсі "вільна". Та забирай, поки мене ще не вкрав якийсь Супрун! — Ввечері?

Я сперлася на барну стійку ліктями й очікувала відповіді хлопця, поки він робив черговий коктейль. Від його майстерних маніпуляцій з напоями аж самій раптово захотілося випити. Проте я вчасно відкинула цю думку, посилаючись на те, що відсвяткувати вдалу битву з Шугаєвим потрібно пізніше. Не можу ж я на поле бою прийти в нетверезому стані!

— Взагалі, — відповів він і уважно глянув на мене, а я від цього погляду аж знітилась. Схоже, Денчик — не з тих, хто буде мовчати. Хлопець знає, чого він хоче, й це радує. — Знаєш, а твій голос здався мені таким знайомим. Можливо, ти працюєш у сфері телебачення? Адже голос у тебе такий ніжний і милозвучний...

Дуже багато компліментів різко посипались на мене, як сніг на голову, через що я й не знала, куди себе подіти. Мій голос ще ніколи такими ніжними словами не називали, от чесно! І це було невимовно приємно почути таке від такого гарненького парубка.

— Тут твої пікаперські здібності тебе не підвели, — протягнула я й кивнула головою. — Тільки ти трішки помилився: я працюю на радіо з учорашнього дня в якості діджея.

— Тоді приємно познайомитись, Аріно Шевчук, — посміхнувся хлопець і простягнув свою руку. Схоже, він аже заочно щось таки знає про мене.

Я теж виконала таку маніпуляцію зі своєю верхньою кінцівкою, проте не очікувала того, що хлопець поцілує тильну сторону долоні, замість звичайного дружнього рукостискання. Я відчула якісь дивні поколювання на тій ділянці шкіри, де щойно були губи того галантного бармена. Воно наче й кололо — наче й обпікало водночас. 

— Ви мені, звісно, вибачте, але Максим Шугаєв справді знаходиться тут? — стривожено спитала Каріна, перервавши нашу з Деном невимушену розмову, й зовсім легенько штовхнула мене в ребро, щоб я перестала тут фліртувати. Я, між іншим, особисте життя налагоджую!

— Так, я на власні очі його сьогодні декілька разів бачив, — хлопець кивнув головою, не зводячи з мене своїх очей. Я теж не приховувала того, що відкрито витріщаюсь на нього. — Невже руки так чешуться його побити?

— Просто хочеться наостанок якнайшвидше залишити йому щось на пам'ять, — з рішучістю відповіла сестра й склала руки в кулаки. 

— Сподіваюсь, що це "наостанок" не оберенеться для того бідолашного похороном, — хмикнув Денис і поставив перед нами склянку з "Блакитною лагуною". У моїй голові одразу вималювався ще один пункт до нашого убогого плану спіймання жертви "на гарячому". — Гадаю, що цей коктейль хоч якось допоможе вгамувати ваш стресовий стан після того, як ви виконаєте свій план.

Каріна кивнула головою й посміхнулась, беручи склянку з напоєм у руки. По ній уже було видно, що вона збиралася випити той коктейльчик, але я не могла того допустити, тому й відібрала келих з напитком.

— Ти навіть не уявляєш того, наскільки ти нам допоміг! — швидко проказала я, спостерігаючи за німим обуренням сестри, яка свої емоції вискаже мені лише тоді, коли ми будемо самі. 

— Я сподіваюсь, що ця допомога не зашкодить моїй репутації бармена й мене не звільнять, — віджартувався Денис. — Ви ж не проблемні й не конфліктні дівчата?

— Та ми зовсім не такі! — Каріна заперечливо захитала головою, а я теж підхопила цю "естафету" й закивала своєю макітрою, як китайський сувенірчик у машинах.

— Звідки такі думки про нас? — я уважно глянула на бармена з примруженими очима. — Невже ми так на серійних убивць схожі,які вбивають своїх колишніх?

— Коли жінки зраджені — їх неможливо зупинити. Чим не мотив для вбивства, наприклад?

Він часом не передивився детективних серіалів? Наприклад, "Слід", який одна з моїх подруг просто обожнює. А то щось скрізь цьому Денисові змови й мотиви для вбивства вижаються... 

— Схоже, я для своєї подруги співрозмовника по її улюбленій темі — детективних замашок — знайшла, — засміялась я.

— А вона — вільна? — у хлопця аж очі загорілись від цікавості. Я вже уявила, якими фарбами заграє його фізіономія, коли він дізнається один цікавий факт про Ульку.

А він — ще той прихильник дівчат, — я це точно встигла помітити. 

— У неї ду-у-уже ревнивий хлопець, —переконливо сказала я й знизала плечима, проте точно знала, що Свят майже ніколи й не ревнує. — Але колись, можливо, й познайомлю. 

— То ви точно обіцяєте, що не розтрощите половину туристичної бази задля того, щоб один раз вперіщити Шугаєву? — перепитав ще раз мій новий знайомий.

— Слово джедая, — запевнила я й схрестила пальці. — Дякую за безкоштовну консультацію, Денисе!

— Я ще все чекаю твій номер телефону, — хлопець наче з повітря дістав свій смартфон і чекав своєї винагороди. 

Я ввела в його телефон свої цифри й віддала пристрій законному власнику. Сподіваюсь, що колись цей хлопець мені все-таки зателефонує, бо не хотілось, щоб його собі приглянула якась столична фіфочка. Ех, а я ж думала, що більше ніколи не подивлюсь у бік симпатичних парубків. Урешті-решт, світ не зупинився, коли ми з Супруном розбили наші стосунки, які були схожі на крихкий кришталь. Пора у своє серце впускати когось іншого!

— Рі, ходімо, поки той мажор не звалив звідси якнайдалі! — тихо сказала сестра й шарпнула за руку. 

Ми непомітно вийшли з-за натовпу, який скупчився біля бару, й попрямували в тому напрямку, куди нам показав Денис. Я вела поруч з собою Каріну й тримала її за руку, щоб вона не психанула й не погналась уперед, адже тоді моя сестра могла конкретно налажати й вся операція по захопленню придурка Шугаєва піде коту під хвіст. 

— Ти просто веди себе так, ніби нічого не знаєш, що він про тебе говорив, — тихо сказала їй на вухо, а вона вирвала свою руку з моєї хватки й стверджувально кивнула головою. 

— А що ти робитимеш з коктейлем? — сестра "стрельнула" очима на келих із "Блакитною лагуною".

— Побачиш, — коротко відказала я й ми мовчки підійшли до шезлонга, на якому й сидів наш ненаглядний. 

Ми неочікувано повстали перед ним, затуливши собою сонце, що цей Макс ледь не захлинувся від того, що перед ним стояла його колишня дівчина. Поруч з ним сиділи ще дві якісь ляльки розмальовані в красивих купальниках, які намагалися зробити все, щоб їхній хлопчик перестав кашляти, бо вода, видно, не туди потрапила. Як же мені його шкода!

— Каріно? — здивованим і водночас сиплим голосом спитав він. — А що ти тут робиш?

Ті дві супутниці хоч і мовчали, проте їхні погляди явно свідчили про те, що нас вони аж ніяк не раді бачити. Господи! Як же добре, що ці відчуття в нас взаємні!

— Дівчатоньки, — миленьким голоском звернулася сестра, присівши на ще один шезлонг поруч, — дивіться, яка в нас ситуація: все було добре, наче в казці. Аж раптом — слухавку не бере, на повідомлення теж не відписує нічого, а в голову ж закрадаються різні думки... Може, смертельна хвороба чи ще щось жахливе сталось?

Схоже, сестричка вела свою гру, хоча я поскоріше хотіла вдарити в лице цьому козлу й покинути це місце.

— Каріно! — роздратовано протягнув Макс і хотів узяти сестру за руку, проте вона того не дозволила. Правильно!

— А, як виявилось згодом, то це просто звичайний спосіб кинути дівчину, — сказала Каріна. — Тому ви будьте обережнішими з цією особою!

Я мовчки сиділа й просто спостерігала за тим усім дійством, не розуміючи того, чого ж Каріна так довго тягне з тілесними ушкодженнями. Мені здається, що моя чаша терпіння переповниться, й тоді я вже себе стримувати не буду. Але в той момент я поки що відкинула такі зловісні думки й продовжила з себе корчити культурну дівчинку.

— Поговоримо? — запропонував чоловік, а Каріна кивнула йому й повела в бік басейну.

Хвала богу, що в Каріни все-таки мізки ще не поплавилися при вигляді свого колишнього! Схоже, за моїми підозрами, вона має намір скинути його у воду. Але просто намокнути — це не покарання в спеку, а навпаки. Доведеться й мені щось зробити, щоб звичайний удар в пику він постійно згадував зі страхом.

Я не мала жодного бажання сидіти й смажитися під пекельними поглядами тих красунь, тому встала зі шезлонга й підійшла ближче до сестри з її жертвою, ще досі тримаючи в руках склянку з коктейлем. Досить дивно, як це я його ще не випила?