Частина 38

Захар

 Здається з моєю відьмою щось не так, вона якимось містичним чином примудряється притягувати до себе неприємності, навіть там де їх не чекаєш, що вже говорити про подібне місце. Це починало нервувати, відьма з поганою вдачею це катастрофа, а якщо це ще й настільки сильна відьма – катастрофа світового масштабу. Але поки що рано про щось говорити, Ерія виявляється дуже сильно змінилася за настільки незначний період часу.

Я не пам'ятаю щоб від лісу настільки тхнуло падаллю, раніше він пах пилом, гаром і сіркою, близькість нижнього світу накладала певний відбиток. Ось тільки не було стільки павутиння арахнідів, і судячи з нього, вони встигли заполонити весь ліс, і саме через арахн стоїть цей нестерпний сморід.

Щойно встиг попередити Настю, щоб дивилася під ноги, скоріше за все в лісі багато кладок, і відповідно багато молодняку. Моє попередження не спрацювало, дівчина наступила прямо на павука, який видав моторошний писк, пекельні арахніди ще й не таке можуть, вони небезпечні навіть незважаючи на те, що ці тварюки населяють лише перший рівень мороку. Саме тому вони так швидко пристосувалися до життя на поверхні, тенденція безперечно тривожна. Після останнього прориву минуло чимало років, і навряд чи живим залишився хоча б один свідок тих подій.

Вловив тихий шелест волохатих лап.

-Та твою ж мати Настя, біжимо.

Сподіваюся, встигнемо добігти до печер, часу у нас катастрофічно мало.

Настя

Ми бігли недостатньо швидко, я почула позаду підозрілий звук.

-Нас наздоганяють.

Прокричала на ходу, відчуваючи як закінчуються і сили, і повітря.

-Біжи далі, не зупиняйся.

Я зрозуміла що Захар зупинився, тому що більше не було важких кроків позаду. Це налякало ще більше, я була не готова залишитися одна в такому недружньому місці. Хтось там нагорі мене точно почув, бо прямо переді мною, на товстому мов канат павутинні спустився величезний павук.

-Матінко. - тільки й змогла сказати я, коли це щось простягало до мене гостру голку.

Прямо у вухо загорлав верескливий голос.

-Не дай встромити.

Наступні події я можу пояснити лише станом афекту та адреналіном, якого останнім часом у моєму житті більше ніж потрібно. Я повинна врятувати маму і подругу, а не загинути тут. У результаті різко відсахнулася, ледве уникнувши уколу, мені зараз дуже знадобилося б щось гостре і велике, наприклад сокира. Величезне членистоноге повернулося слідом за мною, незважаючи на значний розмір, воно було напрочуд спритним.

-Зараз жало.

Пацюк, вчепившись мені у волосся репетував десь на рівні вуха. Де Захар коли він так потрібен, напевно у своїй демонічній формі він клацає цих павуків як горішки.

-Тікати. - знову прокричав мені у вухо фамільяр.

Я рачки заповзла під повалене дерево, сподіваючись що мене не видно. Це була помилка, волохата лапа стала прямо перед моїм носом, у мене не було іншого виходу, крім як встромити зуби в тверду лапу, в примарній надії що ця тварюка відволічеться на біль, і я зможу прослизнути. Зверху пролунав вереск, і ця істота просто струсила мене, через що я боляче приклалася об дерево.

-Мені кінець. - встигла прошепотіти перед тим, як в очах потемніло.

Захар

Сподіваюся, Настя встигла вибратися. Втомлено витер спітніле чоло, переді мною лежала дюжина дорослих особин. Куди дивилася рада, чому не запобігли їхньому розмноженню. Це зараз вони обмежилися малою територією, ще трохи й почнуть тероризувати населення найближчих селищ.

-Схопили. - у чутливе вухо увірвався надсадний верескливий писк. Підняв за хвіст фамільяра відьми, якого біса він не з нею. - Вкрали.

Тільки зараз до мене дійшов сенс сказаного.

-Де?

Очевидно, не всіх добив, якщо врахувати молодняк, то через рік катастрофа буде не тільки в лісі. Щур вказав потрібний напрям, прислухався і вловив звук, по землі тягнуть щось важке.

-Я її сам уб'ю, щоб не мучилася.

Бігти довелося швидко, якщо павук встигне затягнути відьму в лігво, то їй кінець, молодняк зжере за секунди. Незабаром помітив величезну самку, яка затягувала великий кокон павутиння нагору, навіть не сумніваюся у його вмісті, реанімувати відьму доведеться довго і нудно. Довгим стрибком застрибнув на дерево і засвистів, привертаючи до себе увагу. Арахна на мить кинула кокон, повертаючись до мене, саме те що треба. Випустив у неї арбалетний болт, одразу підходити близько було небезпечно. Потрапив в одне з її численних очей, і тварюка забурчала в сказі, перебираючи лапами в марній спробі витягнути болт. Вона кликала на допомогу, і я не хотів перевіряти чи відгукнеться хтось на поклик. Сумніваюся що вбив усіх, як тільки повернемося подам запит до ради. Арахні було не до мене, здавалося вона взагалі забула про моє існування, тому легко зміг перестрибнути їй на спину, одночасно імпульсом сили розриваючи її тіло навпіл.

Підхопивши на руки загорнуту в кокон дівчину поспішив піти, треба дістатися відносно безпечного місця, після чого звільнити відьму від цієї гидоти. Притискав до себе дорогоцінніну ношу, розуміючи що дівчина за такий короткий термін стала для мене чимось більшим, чимось дуже значущим, що я не зможу її відпустити. Вона змушувала мене відчувати себе живим, хоча цілком можливо цьому сприяє постійна загроза смерті, яка переслідує нас буквально по п'ятах.