Частина 23

Захар

Моя відьмочка виявилася набагато сильнішою ніж я міг уявити, що не могло не радувати. Так з повністю виснаженим енергетичним резервом, який викачав мій братик, вона змогла не тільки проговорити заговір на зцілення, а й самостійно зцілити Арана. Хоча я б вважав за краще щоб цього ніхто не бачив. Складно було не помітити надто зацікавлені погляди, які на неї кидали брати та батько. До того ж надії на те, що інквізитори не помітять іномірну відьму стрімко танули, хоча впевнений у цій справі мені зможе допомогти Нолан. Та й сама відьма не зовсім іномирянка, вона скоріше повернулася додому.

Відніс відьмочку назад у кімнату, незважаючи на те що вона зуміла повернути собі всю втрачену енергію цього разу позбавивши сил Арана, вона була втомленою або хотіла здаватися такою. Настя з дивовижною швидкістю переймала всі звички відьом, ще трохи і вроджена стервозність цього виду дасть ознаки.

Повернувшись до бібліотеки застав дуже милу картину, брати схилившись розглядали кінцівку Арана. На ній не залишилося і сліду від прокляття, хоча зазвичай ризикнувшому взяти гримуар відьми навіть після лікування загрожував нестерпний біль і рубці.

Аран зло подивився на мене.

-Якого біса її безглузда книжка тут валялася? Навчи своє звірятко правилам.

-Аран, а ти навчися нарешті не чіпати чуже. - незважаючи на розслаблений тон, брат зрозумів погрозу і відвів очі.

-Як і ти.

Леон підвівся з колін, і стряхнувши неіснуючі порошинки ступив до мене.

-Я твого нічого не брав. - наголосив на твого.

-Відьма мала стати моєю.

-Відьма нікому нічого не винна понад свій договір і обумовлені в ньому пункти. Вона до тебе не дійшла і схотіла укласти контракт зі мною.

Брат був у сказі, звичайно, втратити стільки потенційно його сили. Мені вона зовсім ні до чого, а от йому як чистому демону не завадила б.

-Ти ходиш тонким льодом, Захар.

Між нами вклинився Нолан, він завжди у всіх сварках виконував роль буфера.

-І з якого роду ця загадкова німфа? - майстерно перевів він тему, чудово розуміючи, що це буде цікаво всім. Недарма він обіймав посаду головного інквізитора у Чариті.

-Литовські.

Нолан свиснув.

-Чи не ті Литовські, які були вигнані з цього світу за порушення домовленостей зі своїми покровителями?

Знизав плечима.

-Наскільки знаю з відьмами цього роду все одно регулярно укладали договори.

Кинув погляд на старшого брата.

-Нема чого на мене дивитися, я уклав договір тільки з останньою, вона обіцяла свою внучку, яку в мене вкрали з-під носа.

-Ти стару відьму вбив?
Леон скривився.

-Вона стала надто нав'язливою, вимагала провести переселення душ і відкрити портал у Чаріт. А в результаті ти вкрав мою відьму і відірвав роги кращому чорту. До того ж тобі пощастило стати мисливцем, і це в Чариті. - він засуджуюче похитав головою.

-Не хвилюйся, твій домашній бестіарій у безпеці, його чіпати не буду, якщо вони не будуть лізти куди не слід.

Леон вишкірився.

-Я не переживаю, ти забуваєш хто сильніший.

-Спірне питання. - подивився на братів, які намагалися не лізти до нашої суперечки. - Ми завтра підемо.

Мене тягнуло назад до відьмочки, чортова прив'язка ще довго працюватиме.

Настя

Вдавши що страшно втомилася, і притиснувши міцніше гримуар до грудей насолоджувалася міцними обіймами Захара. Пізніше, коли він залишив мене саму, відкрила книгу. І як я раніше не помітила наскільки вона пізнавальна, навіть у тому, що стосується світу в якому я опинилася.

То справді був живий довідник. На самому початку виявилося кілька порожніх сторінок, але варто було до них доторкнутися як вони видавали відповідь навіть на не задане питання, варто було швидкоплинній думці промайнути в голові. Я дізналася про це коли шукала заговір на зцілення, на початку на перших сторінках майнула напис “Коли прочитаєш заговір, приклади руки до пошкодженого місця до повного зцілення.” Так і зробила, в результаті коли ми йшли у Арана була абсолютно здорова кінцівка. Це дивно, тим більше, що вдома нічого подібного не відбувалося, я в цьому абсолютно впевнена. Пам'ятаю, що на перших сторінках книги були зображені схематичні малюнки та незрозумілі символи, які зараз магічним чином зникли.

Захар залишив мене одну, тому я мала час поекспериментувати з гримуаром, відкривши книгу подумки чітко промовила “Чарит”. Через кілька секунд сторінки почав заповнювати сухий убористий текст.

Чаріт - велике місто на півночі Ерії, населення - темні сутності, люди, перевертні нижчого порядку, умовно територія темних. Керує Ерією рада найсильніших, голова ради - білий маг Еріан Непереможний. Чарит вважається умовно небезпечною територією, тому що з усіх боків оточений магічно аномальними зонами, такими як мертвий ліс, вогняна річка, загибле болото. Гроші - монети, мідьки, срібло та золото.

У цьому регіоні країни цінуються сила та витривалість істот, саме тому у цьому місті найбільша Академія темних, яка славиться своїми випускниками.

Вхідні двері тихенько рипнули, відриваючи мене від читання. У дверях стояв Захар, уважно мене розглядаючи.

-Більше ніколи не кидай свою книгу.

Його голос був холодним настільки, що здавалося виморожував нутрощі.

-Ти ж знаєш, я не спеціально.

-Саме тому покарання не буде.

-Чого не буде? - мені здалося що я не дочула.

-Покарання, Настя. За такі провини потрібно карати. Ти під моєю відповідальністю, а тому не можеш творити, що тобі заманеться.

Я захлинулась обуренням, підскочивши з ліжка виразно тицьнула в нього пальцем.

-Ти хворий.

Він тільки знизав плечима.

-Цілком можливо. У такому разі тобі не пощастило, бо здорових тут не знайдеш.

Злість повільно закипала у жилах і вимагала виходу. Захотілося чимось важким запустити в цього гада, але під рукою як на зло нічого не було крім книги, цінність якої я усвідомила і жбурлятися цим корисним артефактом не збиралася.