4

Прокидатися було легко наче добре відпочила. Єва дрімала поруч. Раптом до мене прийшло усвідомлення що сьогодні все піде не так як би мало бути. От просто я так відчуваю. А тут відкриваються двері.Заходить чоловік в тілі дивиться на мене і посміхається ,а в мене починається паніка невже це той чоловік який називався батьком Єви. Та не може бути я не могла бути настільки п'яна шість років тому. 

-Доброго дня мене звуть Седрік я помічник вашого чоловіка. На жаль він не зміг за вами заїхати тому відправив мене він чекає на вас у своєму будинку. 

"Хоть би не спитала чому він не приїхав, будь ласочка,ну може мені так пощастити. Не можу я її сказати що він боїться її і боїться її реакції"

Знову цей дивний гул і слова в голові. Вирішила на них не зважати і зробила саме миліше обличчя яке тільки могла зробити. 

-Доброго дня, ну нічого страшного ми ж з ним сьогодні зустрінемося?

-Так так звісно зустрінетеся. 

Мені здалося чи Седрік видихнув з полегшенням.

-А хіба лікарі вже відпустять мене ?

-Так я вже з ними розмовляв. Вони дуже здивувалися, що ви дуже швидко пішли на поправку ,але з вами вже все гаразд тому вам можна вийти з лікарні .Якщо звісно -він примружився- ви нічого не приховуєте і з вами не сталось нічого надзвичайного і нічого нового -він подивився на мене з недовірою. 

-Так нічого надзвичайного просто  боліла голова зараз все добре .То коли можна збиратися,о і до речі в що я одягнуся, моїх речей на мені немає?

-За це не хвилюйтеся містер Максимільян все передбачив і передав вам одяг.

Я перевела погляд  на ліжко і справді побачила невеликий пакунок. Тут вже і заворушилася Єва ми її розбудили своїми розмовами я попросила її щоб вона вийшла з Седріком в коридор щоб я могла переодягнутися. Поки переодівалась багато осмислила. Поки що не буду розповідати про те що можу читати думки. Як я зрозуміла це не завжди в мене виходить і не всіх людей  я можу чути, тільки тих чиї емоції направлені на мене. Медсестра:дуже я її не сподобалася тому я почула її думки. Седрік хвилювався щоб не підвести свого хазяїна тому і його думки я змогла прочитати.Подивимося що буде далі. Щось мені здається що і мою такуінтуїцію  теж мені подарував цей світ. Треба всерозвідати можливо в будинку Максиміліана я знайду відповіді на свої запитання але дуже я сумніваюся що він пояснить мені все і відразу. Для чогось же ж ми були потрібні йому в цьому світі. А те що ми в іншому світі я вже й не сумніваюся .Тому будемо вирішувати проблеми по мірі їх надходження. Поки що робимо ангельське личико і збираємо якомога більше інформації і треба щось вирішити з Євою щоб вона не мала марних ілюзій .Тільки-но я знайду вирішення того як нам повернутися додому ми одразу це зробимо. Все я виходжу в коридор ми йдемо на вулицю ,як пояснив мені Седрік в них теж є автомобілі і на цьому автомобілі ми доберемося до мого в лапках будинку . Єва щебече поряд розповідає яка в неї чудова кімната в будинку, як батько з нею грався, як розповідав їй що він дуже за нею сумував.Тому поки що мовчу, не хочу її дарма засмучувати. Чим ближче ми під'їжджаємо до будинку там ясніше я розумію що мій чоловік не простий. Ми під'їжджаємо до великих кованих воріт нам відкривають браму і ми бачимо великий гарний будинок  по боках гарні клумба з різними видами квітів але от ніхто нас не зустрічає. І чому? Я перевожу свій погляд на Седрік та бачу йому це теж не подобається але він мовчить. Ну що ж зачекаємо поки ти дозрієш до пояснень. 

Ми заходимо в дім двері нам відкрив дворецький і нарешті бачу що по сходах до нас спускається привабливий молодий чоловік з темним волоссям, таким як у Єви. Гарний статурою але дуже сумними очима ,наче він збирається втікти але взяв всю свою волю кулак і іде нам назустріч. Єва побігла вперед кинулася до нього на руки він підхопив її.

- Ну як твої справи розповідай -прозвучав дуже гарний голос ,далеко знайомий можливо справді ми з ним десь перетиналися-не стомилась? Як мама, ти гарно за нею доглядала поки мене не було?

Я не дала відповісти Єві ,гнів так і виривався з мене не змогла стримати рота на замку.

-Її мама стоїть перед тобою, ти міг би сам в неї запитати як її справи. І в мене до тебе дуже багато запитань. Давай поговоримо, але спершу нам потрібно нагодувати дитину тому показуй де в тебе тут кухня.

Він подивився на мене таким поглядом наче я образила його  дуже сильно хоча тут насправді я маю ображатися, що тут коїться взагалі?

-Так Вікторія ти маєш рацію спершу нагодуємо Єву а потім будемо говорити. Прошу до столу вже все готове. Седріку ти з нами?

Я майже забула про чоловіка який стояв за моєю спиною. Повертаюсь до нього з таким поглядом щоб він навіть не думав залишатися тому він зрозумів мене правильно і залишив нас .

Максимільян так і не випустив з рук мою доньку це мені не подобалось, я починала ревнувати Єву вона завжди була моїм хвостиком. От відчуваю що вечеря буде дуже цікавою.