28 глава

Ангеліна помітила, як Катя почала нервово перебирати пальцями тканину на своїй сукні. Цей дрібний жест видавав внутрішнє напруження, тому жінка миттєво прийняла рішення - вона вискочила надвір, потягнувши Максима за собою.

Чоловік різко зупинився, ледь утримавши рівновагу.  

- Ти з глузду з'їхала ось так зникати? - його голос був низьким, напруженим, глухо котився крізь повітря. - Я думав, тебе викрали. - У темряві його очі були тривожно блискучими - гнів переплітався зі страхом, і цей погляд несподівано змусив Ангеліну відчути щось схоже на докір самій собі. Вона бачила, як він бореться із цими емоціями, відвертаючи обличчя, спиною закриваючись від неї, ніби намагаючись поставити невидиму межу.  

Вона обережно підійшла, рухаючись м’якше, ніж зазвичай, і поклала руки на його плечі. Пальці ледь відчутно стиснули тканину піджака. Максим здригнувся - не від холоду, а від несподіваного дотику.  

- Вибач, - промовила жінка тихо, в її голосі не було ні вимушеної покори, ні виправдань - лише щира провина. - Я не подумала, як ти це сприймеш. - Він мовчав. - Я гадала, що ти будеш проти цієї поїздки… - додала вона після паузи, тонко вловлюючи, що роздратування поступово відступає. Він різко повернувся до неї.  

- Ніколи більше так не роби, - наказав, дивлячись в очі. - Ангеліна ледь посміхнулася: він хвилювався. Отже, вона йому небайдужа.  

Не вагаючись, він притягнув її до себе, зануривши пальці в її кучеряву шевелюру, притискаючи голову до грудей. Її дихання затрималося на мить - вона відчула глибокий аромат його одеколону з нотками кедра, моху та бергамоту. Його теплі руки ковзнули по її спині, заспокійливо погладжуючи.  

- Це не жарти, Ангеліно, - тихо промовив він. - Одна необережність може коштувати надто дорого. - жінка мовчала, смиренно слухаючи. Закутана в його обійми, вона просто насолоджувалася цією миттю, повільно заплющуючи очі.  

- Як ти так швидко приїхав? - запитала після довгої мовчанки, не відступаючи від його грудей.  

- Я до центру повернувся, коли ви не відповідали, потім відправився на квартиру в Старкон. Коли підходив до під’їзду, зателефонував Артем… а звідти відразу сюди, - його голос звучав низько, трохи втомлено, але в ньому було щось заспокійливе.  

- Ходімо в дім, я тебе з друзями познайомлю. - прошепотіла Ліна, відсторонюючись. Взяла його за руку і направилася в сторону будинку, але чоловік лагідно повів руку на себе і вона опинилася перед ним.

Чоловік провів рукою по її щоці, легко, майже боязко. Їхні погляди зустрілися, і час, здається, на мить зупинився. 
Тонко, наче вагаючись, Максим наблизився до неї. Ангеліна не відступила. Їхні подихи змішалися, а за секунду його губи м’яко торкнулися її. Спочатку легкий, обережний дотик, який наче запитував дозволу. А потім глибший, тепліший, повний усього, що вони не наважувалися сказати вголос.  

Ангеліна здригнулася, відчуваючи, як у цей момент розсипалися всі межі. Вона поклала руки на його груди, впиваючись у мить, яка здавалася такою справжньою, такою незворотною. Максим не поспішав розривати цей зв’язок. Його пальці продовжували впиватися в її волосся, утримуючи її близько, ніби боявся, що вона зникне.  

- Треба було зникнути раніше, - прошепотіла вона, ледь відірвавшись від його губ.  

- Дурненька! - він усміхнувся, торкаючись її лоба своїм. Ангеліна видихнула, її пальці ще міцніше стисли тканину його піджака, і він знову притягнув її до себе, не залишаючи простору для сумнівів.

- Ходімо, - прошепотіла вона, цього разу впевнено, ковзаючи пальцями по грубій щетині на його обличчі.
- Йдемо, - відповів він, затримавши погляд у глибині її очей.

У будинку панувала незручна тиша. Артем швидко підвівся і коротко привітався. Максим відповів так само стримано. Потім вибачився за свій несподіваний візит. Ангеліна не стала затягувати момент. Швидко представила їх, а потім невимушеним жестом посадила Максима на своє місце. Сама ж рушила до Каті, приєднуючись до приготувань.  

Катя поглянула на подругу - прямо, трохи з підозрою, ніби бачила щось, що Ангеліна ще не вирішила вимовити. Віталій тим часом майстерно підтримував легкість у розмові, й вечір плавно перетікав у ніч. Дівчата жартували, пригадували минулі часи, а Максим, мовчки слухаючи, все більше занурювався у ці спогади-йому хотілося зрозуміти, якою Ангеліна була раніше.

- Я тоді думала: чому мені дісталася ця фіфа? - Катя склала руки на грудях, хитро усміхаючись. - Я ж проста дівчина з села, а вона… Ну, не те щоб пихата чи з претензіями, але нічого не вміла. - Ангеліна лише пирхнула і випила з чашки подруги, поки та продовжувала:  

- І знаєш, хлопці до неї заходили постійно. - Максим скоса поглянув на Ангеліну, його брови ледь помітно злетіли вгору.  

- Ви завжди з однієї чашки п'єте? - запитав чоловік, трохи здивовано поглядаючи на них.

- Ні, це має трохи інше значення, - відповіла Катя, багатозначно усміхаючись. Максим скоса подивився на них, очікуючи пояснення, але натомість Ангеліна нахилилася ближче до подруги, м’яко торкнулася її животика й з легкою усмішкою сказала:

- Народні прикмети кажуть, що якщо хочеш завагітніти, треба випити після вагітної та доторкнутися до її живота. Ми ж, як завжди, не марнуємо час - робимо все й одразу. - Максим здивовано підняв брови, а Катя лише хитро усміхнулася, приховуючи сміх у чашці. Чоловік відчув суперечливі емоції, адже Він ніколи не прагнув мати більше дітей, але з Ангеліною усе було інакше.
Якби це сталося - якби вона стала мамою, він би пройшов цей шлях знову, без вагань. 

Невдовзі Ангеліна з Віталієм прибирали зі столу, а Катя міркувала, як розмістити всіх на ніч - місця не вистачало.  

Зрештою вирішили: Максим і Артем залишаться у вітальні - один на дивані, інший на розкладному кріслі. Ангеліна піде до дитячої, де двоповерхове ліжко вже зайняв Матвій зверху, а на нижньому рівні відвели місце для неї. Поруч мирно посопувала Марійка.  

Господарі хотіли поступитися своєю спальнею, але Ангеліна твердо заперечила, не хотіла ще більше турбувати вагітну подругу.