Не моя реальність

В позиції жертви

Ох, бідолашна я, бідненька.
За що? Чому? Не розумію.
Я лиш людина, я маленька,
І смуту лиш у собі сію.

Чому до мене ставляться так?
Не поважають, ображають.
Що зробила я не так?
Використовують і б’ють.

Я захищатися не вмію,
Тільки плачу через це.
Сказати щось, на жаль, не смію,
Щоб розірвати замкнене кільце.

Як можна «якось» існувати?
Біль постійний і страждання.
Як можна до цього звикати,
Мати ціллю виживання?

Ой, бідненька я, бідненька.
Образили? Ой, пожалійте!
Не дала любові ненька —
Я відкрита, пийте! Пийте!

Я страждатиму за всіх —
За дітей, батьків, сусідів.
Я нещасний оберіг
Від проблем усіх можливих.

Подобається

#3650 в Різне
#880 в Поезія

Відредаговано: 22.02.2025