Не моя реальність

Країна — мати.

Невже моя країна — мати.
Відвернулась від своїх дітей?
Я точно буду сумувати.
За мамою ще без тіней.

Це почалося ще тоді,
Коли на нас напав сусід.
Немов на страшному суді
Свій вирок дав безумний дід.

З тих пір тіні оселились, мамо.
В душах всіх твоїх дітей.
Нерозуміння проростало.
З щілин не проханих ідей.

Спочатку ми всі об'єднались,
Але розчарування все росло.
Не знаємо за що боролись
І логіку всю вітром унесло.

Пішов розкол неначе громом,
Серед нас твоїх дітей.
Ти добиваєш гучним словом,
І тих що залишились людей.

За що ти з нами так , о мамо?
Чому відвернулася від нас?
Ми все одно любитимемо тебе, о мамо.
Навіть страждаючи весь час.

Подобається

#3608 в Різне
#871 в Поезія

Відредаговано: 22.02.2025