Біла нитка, за яку я трималась. Порвалась.
Закінчилось, те що так довго жило. Не стало.
Тих прекрасних моментів і теплих.
Тих прогулянок дивних, веселих.
Тої підтримки що мені так потрібна.
І душі що летіла невпинно.
Розмов безкінечність і тиші.
Творчості хвилі, почуттів найглибших.
Що залишилось мені? Так це нитка.
Що твоїми словами розірвана чітко.
Далі мушу я жити щасливо без тебе.
Далі мушу я жити для себе.
Відредаговано: 15.09.2024