Розділ 15

До квартири Тані ми доїхали досить швидко, навіть попри те, що кінець робочого дня, і затори в місті це просто щось неймовірне. Адже в таку пору якихось п'ять кілометрів можна їхати годину. Але це і не дивно. Всі поспішають додому, і машин на дорозі просто величезна кількість. 

Вийшовши з машини, ми попрямували до новенького житлового комплексу. Квартиру Таня взяла в кредит, який вже до кінця наступного року має успішно виплатити. Подруга хоч і була деколи мовчазною, але за цією оболонкою Таня була пробивною, сміливою і цілеспрямованою людиною. Як вона сама колись мені казала - "Поки всі просто говорять про свої мрії і плани - я буду діяти, і доводити, що в цьому житті немає нічого неможливого, і всі наші страхи і надумані рамки - в нас в голові". Я завжди захоплювалась Таніною мудрістю в її доволі молодому віці. 

Пройшовши через великий і дуже гарний хол будинку, ми зайшли в ліфт, який саме привіз мешканців будинку на перший поверх. Піднімались ми в тиші, і я не хотіла її порушувати, адже розуміла стан подруги. Дала їй трішки часу зібратись з думками, бо від моїх допитів вона точно не відкрутиться. Наполягати не буду, якщо не захоче говорити, про те що сталось в клініці - значить буду чекати, а там вже точно допит з пристрастю буде. 

На потрібному поверсі ми вийшли з ліфта, і попрямували до квартири. Подруга впустила мене першою, замикаючи за нами двері. Знявши взуття і верхній одяг, Таня пішла на кухню, а я мовчки слідувала за нею. 

- Ну що, Єв, поговоримо? - Сказала Таня, поставивши пляшку червоного вина на стіл. Не очікувала, що вона отак зразу захоче поговорити, але те що це не я почала першою розпитувати - мене порадувало.

- Поговоримо, Тань. - Сіла навпроти подруги, і мовчки спостерігала за її діями. Вона взяла бокали з шухляди, відкрила пляшку, і розлила вино. З холодильника дістала кілька апельсинів та бананів, і сіла навпроти. Кілька хвилин Таня сиділа і тримала в руках бокал, розгойдуючи вино по стінках. За один ковток осушила бокал і почала говорити.

- Гнат... В нас були стосунки. - Сказала, підводячи очі на мене. - Не робочі. - Гірко всміхнулась, від чого щось всередині мене неприємно вкололо. Бачу, що розмова їй тяжко дається. Схоже вона справді закохалась, бо іншого пояснення її стану - я просто не бачу. - Ми довгий час таємно зустрічались на роботі, під час обідньої перерви, коли в клініці нікого не було. Бо.. бо Гнат одружений. 

- Я знаю.. - Тихо сказала. 

- Знаєш? - Таня здивовано глянула, і примружила очі, ніби шукає в моїх відповіді.

- Я випадково стала свідком вашої розмови з Гнатом в клініці.. - Опустила очі, відчуваючи провину, за гедь негарний вчинок. - Вибач..

- Це навіть краще. - Сказала Таня, спираючись на стілець. - Не треба буде переповідати деталі розмови в його кабінеті. - Таня знову замовкла, схоже підбирає правильні слова для пояснення. - Ну певно треба почати спочатку.. Коли я сюди повернулась, я влаштувалась до Гната в клініку. Це ти вже знаєш. - Я кивнула в знак згоди. Говорити не хотіла, щоб Таня раптом не замкнулась. - Так от, Гнат мені одразу сподобався. Він був такий уважний, добрий, милий, а ще й в додачу неймовірний красень. Всі дівчатка в клініці нерівно дихали до нього. Але він почав залицятись саме до мене. Щоранку він приносив мені стаканчик кави і шоколадку. Це було так по дитячому, але мені так сильно це подобалось, що я постійно чекала цього милого жесту. Ми ніколи нікуди разом не ходили. Спочатку я думала, що це через те, що ми дуже зайняті, бо в клініці було завжди багато роботи. Але так я думала рівно до одного дня... - Таня знов припинила свою розповідь, встала зі стільця і підійшла до вікна. Надпила вино з бокалу і довго дивилась кудись вдалину. - Того самого дня, як зараз пам'ятаю, був сильний дощ. Через це в місті були величезні затори. І хоч я живу близько до клініки, їхала довго. Запізнилась на роботу на двадцять хвилин. Але Гнат ніколи мене не сварив за запізнення. Проте не цього дня.. Я зайшла до себе в кабінет, і переодяглась в сухі речі, бо мої були достатньо мокрими, щоб залишатись в них. Коли я вийшла з кабінету, щоб віднести їх в підсобну кімнату, щоб трішки підсушити їх, в коридорі я зіткнулась з дівчиною, поряд з якою був Гнат. Вона на мене кричала, говорила, що запросто може мене звільнити за запізнення. А Гнат просто стояв і спостерігав за цим дійством. Потім не витримав і накричав на мене. Сказав, що цього разу я просто відбудусь штрафом, але наступного - я просто можу збирати речі і йти. Весь цей час нашої розмови він стояв і обіймав ту дівчину. Я не розуміла, що коїться. Тому вибачившись, я повернулась до свого кабінету, так і не дійшовши підсобки. Я довго плакала. Бо не розуміла, що це було. Гнат ніколи так не поводився зі мною. Ніколи не дозволяв, щоб так зі мною поводились інші. Він завжди захищав мене. Ну подумаєш, запізнилась. Але ж це не така величезна трагедія. І коли я вже майже заспокоїлась, до мене прийшов Гнат. В руках він ніс стаканчик з кавою і шоколадку. Я тоді й не помітила, що їх не було на моєму столі. Він мовчки підішов і сів навпроти. Відразу ж почав вибачатись, і сказав, що це була його дружина. В голові тоді стояв такий гул, що подальші його слова я не розбирала. Одне його слово - дружина, і під моїми ногами почала пропадати підлога. Тоді я зрозуміла, що отак просто стала його коханкою. І тоді ж почало доходити чому ми ніде не ходили разом, не гуляли, приховували стосунки на роботі - бо в нього була дружина, бо він боявся, щоб вона нічого не дізналась. 

- Але чому Гнат мовчав? - Сказала тихо я. - Чому він не розповів тобі про це раніше? 

- Тому що його дружина - донька власника нашої клініки. Він боявся що його тесть дізнається про його зради дружині і викине його з клініки з білим квитком. 

- Ти його пробачила?

- Пробачила.. - Сумно сказала Таня, і повернулась до мене. Її очі вже були червоними від сліз. Я повільно піднялась і підійшла до Тані. Мені захотілось її обійняти, щоб вона хоч трошки відчула мою підтримку. Таня не відштовхнула мене. Вона поклала голову мені на плече і тихо схлипувала. Я раптом зрозуміла, що їй, так само як і мені, дуже не вистачало подруги, щоб ось так поділитись про свій біль і переживання. - Не просто пробачила. Я почала знаходити його вчинкам виправдання. Хоча вже тоді я почала розуміти, що ці виправдання були для мене, а не для нього. Я хотіла бути з ним і вибілювала його в своїх очах. Проте зараз, я чітко усвідомлюю, що він просто мене використовував, для задоволення своїх сексуальних потреб. Він мене не кохає, я просто зручна іграшка для нього, яка завжди під боком.