Розділ 14

Пройшло близько десяти хвилин як Таня вибігла з кабінету. Я ж весь цей час намагалась зрозуміти чи доречно зараз буде зайти до Гната і говорити про справи. Хоча чого б це я? Звісно, що доречно. Вдих видих і легенько стукаю в двері керівника клініки. Кілька секунд мовчання і грізне "Заходьте!" змусило відірватись від підлоги, до якої, я вже боялась, могла прирости за цей час. Підборіддя доверху, посмішка на всі тридцять два, і вперед із піснею. Впевненим кроком і швидкою ходою пройшла в кабінет. Він був як на мене трохи похмурий, стіни графітового кольору, темний шкіряний диван, такого ж кольору стіл, шафа в кутку та стільці. Інтер'єр, м'яко кажучи, геть не схожий був до концепції клініки. Я чомусь очікувала, що тут буде світло, затишно, але реальність виявилась іншою за очікування. Але мені всеодно, не я ж тут працюю. Тому мій смак тут аж ніяк недоречний. Пройшла за стіл, на який жестом вказав Гнат і сіла за стілець, якраз навпроти керівника.  

- Доброго дня, Ігнате Олексійовичу! - Привіталась, стискаючи міцніше теку з документами, і спробувала якнаймиліше посміхнутись.

- Доброго дня, Єво Олександрівно! Не очікував вас тут сьогодні побачити. - По обличчю видно, що реально не очікував. Збентежений, спанчеличений, здивований.. Чи може це все наслідки розмови з Танею. - Ви тут як? На процедури вирішили записатись, прийшли порадитись? Чи по справі? 

- По справі, Ігнате Олексійовичу. По справі.

- Тоді уважно слухаю вас. - Відкинувся на спинку стільчика, і по трохи розслабився. Хоча те, як він перебирав пальці під столом, доводили якраз протилежне. Він нервує. І чого б це? Я ж не четвертувати його збираюсь. Поки що. 

- Матвій, мій юрист, - уточнила про всяк випадок, - вніс певні корективи в нашу з вами угоду. Хотіла б щоб ви спочатку ознайомились із ними. - Простягнула теку з документами Гнату. Кілька секунд зволікань, і тека в його руках. 

- Дякую, вам. Але ж можна було і електронною поштою надіслати. Для чого ви так турбувались? - Це він зараз, що? Типу піклується про мене? Не скажу, що мені неприємно.. Просто, дивно якось. Абсолютно стороння людина турбується про мене. Або ж у нього були свої мотиви? Приховані і зрозумілі тільки йому..

- Я була тут недалеко по роботі, - брешу, - і вирішила вже заїхати по дорозі до вас. 

- Зрозумів. Ну раз ви вже тут, може чаю? 

- Дякую, із задоволенням. - Не знаю для чого я погодилась на чай.. Поки буду чаювати, він може якраз і переглянути документи, які привезла. 

- Два чая і одне тістечко. - Гаркув Гнат по телефону. 

Поки я чаювала Гнат ретельно вивчав документи, які я йому принесла. Не дивно, що Таня закохалась в цього чоловіка. Хоч і енергетика виходила від нього, м'ягко кажучи - не дуже гарна, та попри це, виглядав він дуже привабливо. Світле волосся середньої довжини, міцна статура, легка щетина на обличчі, яка геть не псувала загального вигляду чоловіка, а навпаки прикрашала його, світлі очі. Загалом Гнат і справді був гарним, але не в моєму смаку. Я вже казала, що є в ньому щось таке, що одночасно притягує, але одразу ж відштовхує. Ніби віяло від ним якоюсь небезпекою. Але думаю, що Таня доросла дівчинка, і сама розбереться з цим жеребцем, який стрибає по ліжках. Відтепер для мене усі зрадники мають окремий котел в пеклі, звичайно ж поки в моїй голові. 

- Єво, я бачу, що ви підкорегували бюджет. Я звісно не проти, якщо препарати будуть якіснішими. Але чому? Для чого піднімати ціни на двадцять відсотків. - Порушив тишу Гнат. На вигляд він був спокійним, але роздратування в голосі я все ж вловила.

- Розумієш, Гнате, наші постачальники теж підняли ціни на деякі матеріали, і якщо ми будемо закуповувати їх по новій ціні і за цим бюджетом, що ми раніше узгодили, то нам немає сенсу підписувати угоду з вашою клінікою. Ми ж те ж не хочемо залишитись в мінусі. Ти ж сам це розумієш.

- Розумію. - Задумливо відповів. - Ну добре. Навіть цей новий бюджет не вдарить по кишені "Афродіти". І терміни теж бачу змінені. - Заглядаючи в папери, сказав.

- Так. Постачальники дуже перепрошували, в них там вийшла накладка. Але обіцяли, що вони постараються швидко впоратись, тому терміни посунуті буквально на два тижні.

- Значить будемо чекати. І тримай мене в курсі, якщо що. - Блиснув очима на мене. І цей погляд мені не сподобався. Він так дивився на мене, ніби обирав для себе нову коханку..

- Звісно! Якщо буде щось іще, я обов'язково зв'яжусь з Танею. - Вирішила швидко викрутитись. Адже все менше хотілось залишатись з ним наодинці.

- Зі мною, Єв. Зв'яжешся зі мною. - Наполегливо сказав. Але я навіть слова не могла з себе видавити. Лише згідно кивнула.

- Мені вже час, Гнате Олексійовичу. Підписані папери можете надіслати кур'єром в компанію. - Підвелась і рушила до виходу.

- Я думав, може б ти хотіла повечеряти зі мною. І заодно забереш документи. - Його слова змусили мене зупинитись неподалік дверей. Я повільно обернулась, затамувавши подих.

- Вибачте, Гнате Олексійовичу. Маю справи на вечір. Не зможу скласти вам компанію. - Ледь видавила з себе. Адже тепер Гнат не просто дивився на мене. Він пожирав очима. Як цей чоловік так швидко зміг перевести свою увагу з Тані на мене?! 

- Ну гаразд, тоді іншим разом. - Певно, засмутився, що не зміг затягти мене в ресторан, з ймовірним продовженням. 

- На все добре! - І швидко вилетіла з кабінету. Однозначно, тепер, якщо треба буде знову з ним зустрітись, то сама не піду. Візьму з собою Матвія, чи Таню попрошу. Але один на один з цим чоловіком залишатись не хочу. Те що він собі дозволяє будучи в шлюбі - мерзенно і огидно. 

Кілька хвилин мені знадобилось, щоб перевести подих. І впевненим кроком попрямувала до стійки адміністратора. Все ж мені треба було зустрітись з Танею, і сказати, що вона має бути сьогодні на вечері у Феді. Адміністратор з удаваною люб'язністю все ж провела мене до кабінету Тані і випарувалась за лічені секунди. Я теж довго не думаючи, постукала в двері і відкрила їх. Таня сиділа на кріслі спиною до дверей. Вона не одразу помітила мене. Тільки мої кроки змусили її здригнутись. Але вона все ще не поспішала обертатись.