Розділ 6

В компанії я просиділа до семи годин вечора. На вулиці вже було темно і нарешті закінчився дощ. Я перевірила кілька документів на виробництво ліків, вирішила нагальні питання, що стосувались препаратів, які вже були виготовлені і почала збиратись до Феді. Від Сергія від ранку не було ніяких новин. Він більше не дзвонив і не писав, та може це і на краще. Адже я все ще розлючена на нього, тому на емоціях можу сказати дуже багато чого не потрібного. Мій розум має бути холодним, як і помста, за його відверту брехню.

Вийшовши з кабінету, я помітила, що Ліна все ще була на роботі, хоч і робочий день закінчився ще годину тому. Поквапивши дівчину, ми разом попрямували до виходу.

- Єво Олександрівно. - Сказала Ліна, після чого я гнівно глянула на неї, і вона ніби зрозуміла мене, продовжила, - Єво, піцу я замовила півгодини тому, і мені вже прийшло повідомлення, що замовлення вже готово і чекає.

- Дякую, Лін. - Сказала я. Півгодини тому, я попросила дівчину про це, адже не хотілось їхати з порожніми руками в гості, та і сумніваюсь, що Федя дуже захоче заморочуватися над вечерею. - І я тебе просила, за межами компанії я Єва, а не Єва Олександрівна, за межами роботи ми подруги, не забувай. - Сказала я, мило посміхнувшись.

- Так, Єв, я памʼятаю. - Посміхнулась у відповідь дівчина.

- Може тебе підвезти?

- Ой, ні, дякую. Я хочу прогулятись. Дощ скінчився, і зараз дуже хочеться пройтись і подихати свіжим повітрям.

- Ну добре. Але будь обережна, все ж темно на вулиці, а ти дуже приваблива дівчина.

- Перестань, Єво, якщо що я зможу за себе постояти. В крайньому випадку вдарю сумкою. - Сказала Ліна, засміявшись.

- Добре, Лін, до завтра. Гарного вечора!

- Дякую! Навзаєм!

Я сіла в свій автомобіль і рушила з місця. Піцерія була неподалік офісу, тому швиденько забравши замовлення, я поїхала до Феді, за адресою, яку він мені скинув вдень. Їхати довго не довелося. Бо за пʼятнадцять хвилин я вже підʼїжджала до будинку Феді. Його квартира знаходиться в досить пристойному районі міста, майже в центрі, прибудинкова територія під охороною, одним словом мені сподобалось. Моя квартира знаходиться неподалік від цього будинку, в десяти хвилинах ходьби. Та після татової смерті я переїхала назад до мами, тому в квартирі я не була вже півроку. Туди навідується лише клінінгова компанія раз на місяць, щоб підтримувати чистоту. А з Сергієм ми не встигли зʼїхатись, я все думала, що це дуже серйозний крок, і не поспішала з цим, хоч і після заручин він неодноразово піднімав цю тему. Ми планували жити в його квартирі, а мою здавати, щоб були додаткові гроші, але з останніми подіями, до цього руки не доходили.

Знайшовши квартиру Феді, я позвонила у дзвінок, очікуючи, коли мені відчинять двері. І за мить на порозі зʼявився Федя.

- Привіт, Єв. Проходь. - Сказав Федя, запрошуючи в квартиру.

- Привіт. Ти не казав, що живеш в такому класному місці. - Не приховуючи захоплення, сказала я.

- Але і не приховував. Взагалі батьки купили цю квартиру давно, і навіть хотіли переїхати сюди самі, але в мами біля будинку садок, маленький город, альтанка, тому вона наполягала щоб сюди переїхав я.

- Майже вигнали тебе? - Сміючись, запитала.

- Та ні. Я коли сказав, що буду переїжджати, то мама так плакала, ніби я в іншу країну їду, а не в інший кінець міста. Ти проходь, бачу ти з вечерею.

- Подумала, що ти не захочеш готувати сам, тому принесла з собою. - Сказала я, і підняла коробки з піцою.

- Ти занадто добре мене знаєш. - Всміхнувся Федя.

Поки я знімала пальто та взуття, Федя тим часом забрав в мене коробки і схоже пішов на кухню. Мушу відмітити, що квартира у Феді гарна. Мінімалістичний ремонт, не дуже багато меблів, все у спокійних коричневих тонах. Пройшовши далі по коридору, я опинилася на кухні-студії, вона була доволі великою, по одну сторону кімнати кухонний гарнітур, острів, а по іншу - диван, два кресла, журнальний столик, телевізор на підвісній тумбі та кілька невеличких шаф. Федя саме розкладав вечерю на журнальному столику.

- В тебе гарно. - Сказала я і сіла на диван.

- Дякую, цей дизайн розробила мені компанія мого друга, який сьогодні приїхав.

- Ти ж наче казав, що в нього будівельна компанія.

- Так, будівельна, але кілька років тому він відкрив відділ дизайну, щоб охопити трохи більший ринок. І тепер він не тільки будує, а й оздоблює те, що будує. - Сказав Федя і сів поруч. - Налити вина?

- Так, тим паче, сьогодні є маленький привід.

- Який це? - Запитав Федя, наливаючи мені вино.

- Наша компанія виграла конкурс на будівництво філіалу в столиці.

- Це ж чудово. Твій тато би тобою пишався.

- Знаю. - Сказала я, відводячи погляд. - Він дуже цього хотів, а я змогла здійснити його бажання.

- Я так розумію, скоро в тебе нове відрядження?

- Так, через тиждень маю бути в Києві. Зустріч з організаторами, будівельною фірмою, огляд ділянки під будівництво.

- Я щиро радий, і думаю так само раді будуть мої батьки. Якщо тобі треба буде допомога, звертайся, ми тобі завжди допоможемо.