42. Анна. "Дякую, що підмінила"

Наступного ранку моє погане самопочуття знову повернулося. Я відчувала слабкість, хотілося спати, і мене нудило. Може, це якийсь кишковий грип?

Вирішила перед роботою заїхати до аптеки. Розповіла про свої симптоми фармацевту, а та відповіла:

 — Такі симптоми можуть свідчити не лише про ротавірус або отруєння, це може бути й вагітність, а при ній деякі препарати протипоказані. У вас немає затримки місячних?

Я замислилась, останні дні були накими насиченими, що я навіть забула, коли в мене мали бути критичні дні. Зрозуміла, що вони дійсно затримуються, і сказхала трохи розгублено:

 — Дайте, будь ласка, тест на вагітність. Я не впевнена, що вагітна, але краще все перевірити…

— Так, авжеж, — вона дістала тест, пробила його і простягнула мені, назвавши вартість.

Відразу ж, приїхавши у салон, я вирішила зробити тест. Була думка зателефонувати Устиму, але я вирішила спершу у всьому переконатися. Хвилини очікування тягнулися, здається, безкінечно. Але, поглянувши на тест, я побачила дві червоні смужки. Отже, я вагітна! Думки, емоції, я не могла зібрати себе докупи. Тут була і радість, і страх, що тепер я не впораюся з салоном,  і побоювання, чи буду я подобатися Устиму, коли моя фігура округлиться… Я почувалася не готовою до народження дитини і дещо розгубилася. Але швіидко взяла себе в руки і сказала собі: “Все буде добре,  ти не сама, поряд з тобою найкращий чоловік у світі. І тепер нас буде троє…”

Залишилося дочекатися вечора, я передумала казати таку новину по телефону, мені хотілося бачити у цю мить вираз обличчя Устима, опинитися в його обіймах… Тож краще про все розповісти увечері…

***

Я вирішила повернутися додому раніше. Але перед тим я мала поговорити з Даниславом і пояснити йому поведінку Устима. Дочекалася, коли після обіду у нього було “вікно” в прийомі клієнтів і постукала в його кабінет:

 — Привіт, можна з тобою поговорити?

— Привіт, — він усміхнувся. — Авжеж, проходь. 

Я зайшла  і сіла в крісло біля його столу. 

 — Я хотіла вибачитися за поведінку Устима. Він надто бурхливо зреагував у тій ситуації, — сказала я. — Але ми з ним все обговорили і дійшли компромісу. Я не буду більше робити в тебе процедури, попрошу зайнятися моєю шкірою когось із дівчат. Просто я хотіла пояснити, це не тому, що ти поганий спеціаліст або я тобі не довіряю… Я хочу бути в хороших стосунках зі своїм чоловіком, думаю, ти зрозумієш, бо ти теж чоловік і можеш себе поставити на його місце і його зрозуміти..

— Я-то розумію, але все ж… Чесно кажучи, це так по-дурному. Я не кажу, що дівчата погані спеціалісти, вони всі хороші, але обʼєктивно я найкращий і моїм методом вони не володіють. А саме він підходить тобі найбільше, — він зітхнув. — Знаєш, я завжди бачу жінок, які приходять до мене, не такими, якими вони приходять, а такими, якими вони будуть після. І ти після процедур мала стати моїм найбільшим, найкращим успіхом. Я дуже серйозно підійшов до справи…  І хотів допомогти.

 — Вибач, що засмутила тебе, — я зітхнула. — Знаєш, я сьогодні дізналася, що чекаю дитину. Можливо, поки що взагалі відміню процедури, раптом вони можуть негативно вплинути на дитину? Буду просто користуватися хорошими доглядовими засобами, порадиш щось мені? А після народження малюка може й Устим вже не буде так бурхливо реагувати, і ми завершимо те, що почали…

— Добре, хай буде так, — він кивнув. — Не те щоб процедури дійсно могли б нашкодити, я ж знаю, що роблю. Але психологічно вони дійсно можуть змусити тебе хвилюватись, а це не дуже добре. Тоді так і зробимо. 

 — Дякую, — я з полегшенням усміхнулась. — Я знала, що ти мене зрозумієш, ми в чомусь схожі, правда? Немов можемо читати думки одне одного…

***

Перед поверненням додому зайшла в магазин, купила вино, свічки, вирішила влаштувати Устиму романтичний вечір, приготувати його улюблені страви, і коли він наливатиме вино, сказати щось типу, що найближчі місяці я буду пити сік або воду. Цікаво, чи він здогадається? Настрій був дуже гарний, я летіла додому як на крилах. Як тільки опинилася вдома, швидко перевдягнулася і пішла готувати вечерю.

Дзвінок у двері пролунав, коли все було практично готове. Я трохи здивувалася. Устим зазвичай відчиняв двері своїм ключем, може. забув його? Пішла відчиняти, і вже почала говорити:

 — Привіт, вгадай, що у нас…

І останні слова завмерли в мене на язиці, коли я побачила на порозі зовсім не Устима. Переді мною стояла моя сестра Жанна. 

 — Що, не очікувала? — усміхнулась вона. — Я вирішила повернутись. Дякую, що підмінила, далі я сама впораюсь. 

 — Ти жартуєш? — запитала я. — Ну, це в твоєму стилі… Заходь, розкажеш, як у тебе справи. Батьки знають, що ти приїхала?

— Я не жартую, Аню. Я побачила Устима, дізналась про нього більше. Я хочу бути його дружиною. Хай він мені відкриває салони і все таке. Не такий вже він і тиран, — усміхнулась Жанна. 

 Отже, вона дізналася про мій салон і позаздрила мені? Я не могла повірити в те, що вона говорить серйозно. Шукала на її обличчі усмішку, яка б свідчила, що це всього лиш жарт, але вона дивилася на мене серйозно і вочевидь дійсно хотіла забрати Устима собі. Але ж він не якась річ, ми кохаємо одне одного. Неможливо отак просто взяти і віддати чоловіка, якого кохаєш більше за всіх на землі!