35. Устим. Муки ревнощів

Все було вже практично готове, сьогодні Аня мала зустрітись з якимось гуру косметології в самому салоні, показати йому все і зробити пропозицію по роботі.

Цей павич сказав, що в нього весь день розписаний, тож він може приїхати тільки близько восьмої вечора. Це мене одразу напружило. Я вирішив підʼїхати за Анею до салону і поглянути, що то за мужик. 

Взагалі не розумів, що то за мужики такі працюють в салонах краси? Може, я дарма переживаю, і він взагалі якийсь нетрадиційний? 

Але на душі чомусь все одно було неспокійно. Я шкодував, що не запамʼятав його прізвища, щоб хоч загуглити, як він виглядає і чи одружений він. Треба було поставитись до цього серйозніше.

Але вже є, як є.

Я приїхав до салону ще раніше, ніж планував. Але для проформи почекав, щоб пройшло рівно півгодини, і тільки потім, сказавши охороні чекати зовні, зайшов всередину. 

В приймальні ще нікого не було, я почув голос Ані з одного з кабінетів. 

Зазирнув туди без стуку і побачив, що Аня сидить на якомусь кріслі, а той мужик нахилився над нею і торкається її обличчя. 

— Якого біса? — все ж вирвалось у мене. Серце билося дуже часто. Хотілось набити морду цьому пихатому придурку! 

Аня повернулася до мене:

 — Устиме, це ти? Данислав запропонував підібрати мені процедури догляду, ну типу, щоб я перевірила його кваліфікацію. — Знайомтесь, Даниславе, це мій чоловік Устим. 

Данислав усміхнувся мені:

 — Дуже приємно познайомитися. Вашій дружині майже ніяких процедур не потрібно, у неї чудова шкіра. Можливо, лише легкий пілінг і спеціальний догляд… Ну і лазерне видалення, щоб прибрати шрами. 

 — Уявляєш, Устиме, Данислав погодився у нас працювати! — Аня виглядала дуже задоволеною. 

Я підтис губи. Данислав здавався мені якимось надто… Не знаю, яким. Але він мені відразу не сподобався. З іншого боку, Аня так багато розповідала про нього, казала, що дуже хоче, щоб він погодився.

— Зрозуміло, — я кивнув. — Приємно познайомитись, — насправді мені було не дуже приємно, чого це він Аню лапав… Але я наразі тримав себе в руках заради Ані.

 — У вас чудова дружина, — сказав Данислав. — Зазвичай я не реагую на такі пропозиції роботи у соцмережах, але цього разу моя інтуїція підказала, що варто прийти, познайомитись. І , зрозумівши, що в Ані серйозний підхід до справи, я погодився. 

Інтуїція? Чи поглянув на фотки моєї Ані? Бляха, ну чому він виявився якимось накачаним чуваком, як з якогось журналу… І чому мене це так зачепило? Я ж теж не гірше виглядаю. 

— Зрозуміло, — тільки й відповів я. Треба було максимально триматися. — Ну, сподіваюсь, ви спрацюєтесь.

 — Мені теж так здається, — усміхнулась Аня. — Не доведеться починати з нуля, збирати клієнтуру, у Данислава вже є постійні клієнти, він повідомить їм про наш салон. Це велика удача! 

— Ну, мені йде більша частина грошей за моїх клієнтів, тож мені це вигідно. Тим паче, якщо тут будуть інші майстри того ж рівня, ми обміняємось багатими клієнтами, це буде вигідно. У мене навіть є пара знайомих крутих майстринь манікюру і перукарок, які не дуже вдоволені своїми салонами. 

 — Я вже назначила їм співбесіду, сподіваюся, вони підійдуть і буде закрите питання з персоналом, — з ентузіазмом сказала Аня. — Ну, ще треба знайти адміністратора, ще пару людей технічного персоналу, але то вже дрібниці… А потім, якщо все піде добре, можна буде розширитися, знайти ще майстрів, чи й інший салон відкрити…