34. Анна. На шляху до власної справи

Мені було приємно будувати плани, я хотіла побувати в різних країнах, але першою на думку спала Італія. 

 — Мені хотілось би поїхати в Рим. І в Париж, — додала за мить. 

— Хороший вибір, — кивнув Устим. — Був і там, і там. Ну, буду відвертим, Рим мене вразив набагато більше. Але у Франції теж є свій шарм. Єдине що якщо ти боїшся пацюків, то це може бути трохи проблемою… Їх в центрі Парижу повно. 

 — Нічого собі, ніколи б не подумала! Але я не дуже їх боюся. У нас із сестрою в дитинстві жили декоративні щурики.  Вони були такі смішні…

— Тоді вирішено. Поїдемо і туди, і туди. Ці країни поруч. Можна буде провести там і там по тижню. Якраз вийде два тижні відпочинку. 

 — Супер, буде така весільна подорож, — зраділа я.  — Дякую, що здійснюєш мої мрії!

— Але спочатку треба б дати завдання по твоєму бізнесу. Щоб вже все готувалось… Підбери те, про що ми з тобою розмовляли, а я приведу потрібних людей…

***

Ми домовилися, що Устим займеться пошуками приміщення та оформленням усіх документів, а я пошукаю людей, які б працювали в моєму салоні краси. Він запросив свого бухгалтера, який оформив підприємницький статус, без нього я б, мабуть, не змогла розібратися у всіх тих нюансах законодавства. Але ці питання були благополучно вирішені.

Ми поїхали з Устимом, щоб оглянути приміщення, яке він знайшов, і я відразу зрозуміла, що це саме те, що потрібно. 

 — Мені подобається тут, але, мабуть, це надто дорого? Центр міста, тут можуть бути гігантські ціни за оренду, — стурбовано сказала я. 

— Але щоб заробити гроші, їх треба вкласти, — не погодився він. — Тим паче, оренда — не купівля. Все буде добре. А якщо бізнес піде, я і куплю це приміщення, я знаю його власника, ми з ним про це вже поговорили. 

— Трохи страшно, що я не зможу вийти на нормальний дохід, — я зітхнула. — Але ти правий, я десь читала пораду людині, що хоче досягти успіху, одягатися і поводитися так, як та людина, якою я хотіла б себе бачити через десять років. А якби я орендувала якийсь закуток в незручному місці, це було б значно дешевше, але й зразу дало зрозуміти, що салон економ-варіант, а не люкс. 

— Так і є, — він чмокнув мене в щоку. — А ми створимо справжній люкс тут. От побачиш, все буде добре… 

***

Коли увечері я дивилася стрічку Інстаграму, то алгоритм, ніби почувши, що для мене цікаве на даний момент, показав мені сторінку одного лікаря, пластичного хірурга, який був дуже популярний в мережі. Його звали Данислав. 

Він був дуже привабливий, і мені сподобався стиль його спілкування з глядачами у його рілсах, було видно, що це дійсно професіонал у сфері косметології, і послужний список у нього був немалий. І побачивши його, я зрозуміла, що саме таку людину я хотіла б бачити в своєму салоні. 

Одразу мої комплекси почали вилазити назовні, я подумала, що він ні за що не погодиться на таку пропозицію, адже хто я така, про мене ніхто не знає, може цей салон взагалі збанкрутує, нема чого й пробувати звертатися до Данислава з пропозицією про співпрацю. 

Але я згадала як Устим казав, що в мене все вийде, і що потрібно знайти кращих людей у цій сфері, а вони вже приведуть клієнтів, адже у Данислава була велика аудиторія. Зрештою, навіть якщо він не погодиться, хіба я щось втрачу? Ну, переживу кілька неприємних хвилин і все. 

Тому я швидко, поки ще не зник ентузіазм, написала йому в директ:

“Привіт, мене звуть Анна Бондар, я щойно відкрила свій косметичний салон і шукаю працівників, мені дуже сподобався ваш блог в Інстаграм, можливо, ви погодились би співпрацювати? Оплата буде достойною”. 

Відправила одразу, бо знала, що якби почала перечитувати, то залишилася б невдоволена формулюваннями і зрештою взагалі б стерла це повідомлення і не написала йому. Ну що ж, не факт, що він взагалі прочитає моє послання, а якщо й прочитає, то може не відповісти на нього…

Та я була дуже здивована, коли побачила, що мені прийшла відповідь…