24. Анна. Справжній поцілунок

Та ідея з власним бізнесом ніби подарувала мені нове дихання. Вдома я весь час жила в тіні сестри. Я старалася якомога менше спілкуватися з людьми, боячись, що вони будуть насміхатися з моєї зовнішності. Хоча я була не дурна, і мала гарні успіхи і в школі, і в універі, та батьки чомусь постійно говорили, що мені краще не висовуватися, бути такою, як всі. І лише вирвавшись з-під їхньої опіки, я зрозуміла, що для мене відкриває ься широкий світ і я можу займатися усім, чим захочу. Це було дуже хвилююче відчуття. 

Коли Устим повернувся з роботи, я вперше вийшла в передпокій його зустрічати. 

— Привіт, я зробила той бізнес план, — сказала я, усміхнувшись йому. 

— Супер, давай, — він кивнув. — Покажи, що там вийшло.

Я простягнула йому роздруковану таблицю, а коли підійшла зовсім близько, побачила на комірі його сорочки плямку від червоної посади, і ще відчула запах якихось східних парфумів. Відразу відсторонилася, відчувши розчарування. Отже, він обманював мене, коли казав, що місяць не буде мати справу з жінками, то були просто слова, в насправді він на роботі приємно проводив час із якимись підлеглими…

— В тебе сорочка брудна, — сказала я, показуючи рукою на комір. 

Він одразу почав дивитись на себе, але не бачив з цього кута нічого.

— Як брудна? Де? Що там? 

— Мабуть, так палко з кимось цілувався, що аж комір забруднив, — я підвела його до дзеркала і показала пляму. — І жіночими парфумами від тебе за кілометр тхне! 

— Оленка, — він спохмурнів. — Ну, вона дійсно хотіла чогось від мене. Масаж робити, нахилилась вже, торкнулась і запросила до себе. Але я тут, — Устим зазирнув мені в очі.

— Це твоя колишня? — запитала я.

— Ну, ми інколи спали, але у нас не було прямо стосунків. Тож ні, вона не моя колишня, — відповів Устим.

— Ну, це не моя справа, ти ж теж дозволив мені завести когось, — я з викликом глянула на нього. 

— Я нікого не заводив, — Устим одразу насупився і зробив крок до мене так, що ми стояли майже впритул. 

— Чомусь я тобі не вірю… — сама не знаю, чому я так завелася. Була дуже зла на нього за те, що він стверджує що нічого в нього з тією Оленкою не було. Тоді звідки помада? Чи вона його силоміць цілувала? 

— Вона нахилилась і запропонувала мені поїхати до неї, певно, тоді і помаду лишила. А я, хоч і хочу сексу, але не з нею, — сказав він, не відводячи від мене погляду. 

— А з ким? — я мимоволі облизнула губи. 

— З тобою, — його долоня торкнулась моєї талії, він нахилився до мене і його губи раптом стали дуже близько.

Мені дуже хотілося, щоб він зараз мене поцілував. Але разом з тим я зі страхом думала, що буде, коли він захоче піти далі, і побачить мої шрами… Ні, мені треба зараз піти, не дивитися на нього, не провокувати…

— Вибач, — сказала я тихо. — Але це неможливо…

— Але ти ревнуєш мене, значить, я тобі хоч трохи, але подобаюсь, — прошепотів він мені в губи.

Так, він мені дуже подобався, але я б швидше померла, ніж сказала йому про це. 

— Я зовсім не ревную тебе, ти помиляєшся,  — сказала, відчуваючи, як сильно калатає в грудях серце. — Просто мені неприємно думати, що ти спав з якоюсь фіфою, а потім хочеш мене поцілувати…

— Я ні з ким не спав, я ж сказав. Я сидів на стільці, вона підійшла зі спини, нахилилась. Запропонувала прийняти разом ванну, щоб я розслабився. Я її відшив. Хоча я страшенно хочу сексу, я ж не залізний, Аню. 

Це “Аню” прозвучало якось так хвилююче. Досі, коли він називав мене Жанною, я могла  думати, що він звертається не до мене, а до моєї сестри. А тепер це зникло, і я зрозуміла, що подобаюсь йому саме я, хоч я й не ідеальна. Що він в мені знайшов? 

— Мені шкода, — сказала я, відводячи очі. — У цьому шлюбі страждаємо ми обоє. Може, нам краще розлучитися? А мій посаг хай залишається тобі як компенсація за вимушене утримання від сексу…

— Яка ж ти вперта… — він видихнув мені в губи і раптом подався вперед, прикриваючи очі і цілуючи мене.

Я спершу аж задихнулася від несподіванки, а потім, несподівано для самої себе, відповіла на поцілунок. По всьому тілу немов побігли мурашки, я відчувала, що ми обоє ніби стали на мить єдиним цілим, і кожен з нас відчув те саме, що відчував інший, і це було так незвично…

Але ця мить, коли я була ніби одурманена, минула, і я рвучко вивільнилась із його обіймів і кинулась геть. Зачинилася в спальні, лежала на ліжку, важко дихаючи і уявляючи, що буде, якщо Устим зараз увійде сюди, і це продовжиться…