17. Устим. "Тобі доведеться змиритися..."

Мене дурманило від аромату її парфумів, змішаного з її власним ароматом. Відчував себе трохи помішаним, не думав, що мене може так вести від дівчини. Жанна була ще зовсім дівчинка, хоч і повнолітня, але її поведінка… Мене заводило те, яка вона була невинна і ніжна. 

— Думаєш, це погано? Ну, що ми — власники? — запитав неголосно, торкнувшись вільною долонею її долоні. Серце билось дуже швидко, бо вона була дуже близько. — Що я — власник? — додав тихіше їй на вухо. — Що не хочу, щоб на тебе дивились інші. 

Вона мовчала, я лише чув її прискорене дихання. Здавалося, вона теж завелася, хоча, може, просто злякалась?

 — Не знаю, — зрештою тихо сказала вона. — Мабуть, якби я кохала чоловіка, то теж почувалася б власницею і не хотіла його ні з ким ділити…

— Так, коли когось кохаєш, точно не хочеш, щоб хтось до цієї людини занадто наближався, — погодився я. — Тож тобі доведеться змиритись з цією моєю рисою.

Я раптом зрозумів, що це звучало дещо двозначно.

— Ну, не можу сказати, що я прямо кохаю тебе, певно, рано робити такі заяви, — додав я врешті-решт. — Але ти мені дуже подобаєшся, певно, ти це вже мала помітити. 

— А ця… Настя, — вона зітхнула. — Певно, вона тобі подобається більше… Вона дуже вродлива…

—  Думаєш, якби вона мені подобалася більше, я б послав її куди подалі? — запитав я серйозно. — Чи ти вважаєш, що я її нікуди тоді не послав і обманув тебе?

Навіть не знав, який варіант був гірший. Не хотілось, щоб Жанна думала про мене так погано. 

— Ну, я ж не погодилася займатися з тобою сексом, — сказала вона. — А чоловікам це необхідно…

— Ну я ж не якась тварина, що не можу трохи потерпіти, мені ти подобаєшся. Тож я хочу налагодити наші стосунки. І тоді, може, ти теж захочеш сексу зі мною, — відповів я. 

Думки про секс з Жанною змусили таки серце битись ще швидше. Я давно ні про кого не фантазував. Взагалі не фантазував. Але зʼявилась вона і всі мої думки були про це. Я був як якийсь підліток в пубертаті. 

— А якщо в тебе не вийде налагодити наші стосунки, ти повернешся до неї? — запитала Жанна. 

— А ти хочеш, щоб я до неї повернувся? — мені чомусь було сумно від такого припущення. 

— Не хочу, — тихо видихнула вона. 

— Тоді все буде добре, — дихати стало дуже важко. Бляха, вона щойно визнала, що я їй не зовсім байдужий.

Хотілось зараз же накрити її губи своїми, але я не знав, як Жанна відреагує на такий мій різкий порив. 

Натомість я просто подався трохи вперед і торкнувся губами її щоки, десь біля кутику губ. Бляха, мені так хотілось більшого зараз… 

— Я не збираюсь повертатись до Насті, чи займатись сексом десь на стороні. Я хочу тебе, — додав тихо. 

Вона мовчала, лише ледь тремтіла, як у лихоманці. Потім раптом поклала голову мені на плече, це був ніби знак довіри. 

Мені подобалося це. Подобалось, коли вона сама тягнулася до мене. Головне було не злякати її. Хоч і дуже кортіло зробити щось таке… Щось більш інтимне. 

А нам якраз принесли вино. 

 Чи зможу я втриматись, якщо вона буде так само довірливо тулитись до мене вдома? Якщо я випʼю і розслаблюсь, якщо не буду так жорстко себе контролювати?... Бляха… Чому мені так сильно її хочеться… такого зі мною дуже давно не було… 

Продовження — щодня о 19.00!

Додавайте книгу в бібліотеку і ставте їй сердечко, щоб не загубити і дізнатися, що буде далі!

Якщо ви ще не зареєстровані на Букнет, то щоб не загубити книгу, зареєструйтесь - це безкоштовно і не займе багато часу!