15. Устим. "Ти хотіла б, щоб ми не зустрілися?"

— Я забронював це місце до того, як побачив твою сукню, — зауважив я прямо їй на вухо. — Хотів, щоб ми більше поспілкувались, — моє плече торкнулось її. — Можна, я обійму тебе? Має стати зручніше. 

Вона чи то зітхнула, чи то видихнула повітря. 

 — Навіщо це тобі? — запитала ледве чутно. 

— Навіщо мені обіймати свою дружину? — перепитав я. — Бо я хочу. 

 — Ти хочеш переспати зі мною, — сказала вона якось сумно.  — Це все не справжнє, ці побачення… Ти просто граєш роль люблячого чоловіка, щоб отримати те, що бажаєш. Якоюсь мірою це лицемірство…

— А що  дивного в тому, що чоловік хоче переспати з власною дружиною? Тобі сумно від того, що я хочу тебе? От це точно дивно, — я відповідав їй в її ж стилі і формулюванні. І дійсно так вважав. Вважав, що дивно, що вона так на все реагує. 

 — Ти не рахуєшся з тим, що хочу я, — відповіла вона коротко.

— Якби я не рахувався, я б міг, наприклад, взяти тебе силою, — зауважив він. — Але ж я цього не роблю. І не зроблю. 

 — Мабуть, ти ще недостатньо негідник, щоб опуститися до такого, — сказала вона вперто. 

— Коли чую твій голос так близько, навіть коли ти злишся, хочу тебе поцілувати, — відповів я натомість, торкаючись своєю долонею її долоні. 

 — Не боїшся, що тоді станеться те, що сталося на нашому весіллі? — хмикнула вона. 

— Поцілую, тільки коли сама будеш не проти, ну, принаймні постараюсь стримуватись до того моменту, — я переплів свої пальці з її пальцями. Кожен дотик зараз відчувався гостріше і вмикав фантазію на всі сто відсотків. Моє серце пришвидшило свій ритм. Я дійсно хотів її. 

— Тобі доведеться чекати дуже довго, — сказала вона, хоча пальці свої не прибрала. 

— Ну, є багато способів зблизитись і без поцілунків, — моя друга рука пригорнула Жанну ще ближче, так, щоб вона поклала голову мені на плече. — Ти смачно пахнеш. Схоже на троянди. Ніжні, але з шипами, прямо як ти. 

— Які банальні порівняння, — сказала Жанна, хоча не відсунулась від мене. 

— Ти казала, що не закохувалась,  — сказав я неголосно. — Але ж хтось колись тобі подобався?

— Так, — тихо відповіла вона, і її голос цього разу звучав без злості, а, скоріше, сумно. 

— Розкажи, чим тобі подобався той хлопець? 

Нормальні люди запитали б "що у вас трапилось, як все було", але мене чомусь цікавило зовсім інше. І я взагалі не знав, як відреагую, коли почую, що там в них було… Хоча, Жанна казала, що у неї не було сексу, але ж могло бути щось близьке… Мене чомусь злила одна думка про те, що щось таке могло бути у неї з кимось. 

 — Він був гарний, розумний, з почуттям гумору, — стала перераховувати вона. — І подобався мені, це правда, але ми не могли бути разом, бо він зустрічався з моєю сестрою… Правда, потім вони розійшлися, але я так і не наважилася сказати йому про свої почуття…

— Точно, я чув, що у тебе є сестра, молодша, здається? Певно, ти ревнувала, співчуваю… Ну, але я радий, що ти не сказала йому тоді нічого. Раптом би ми інакше зовсім не зустрілися? Я б такого повороту не хотів, — зізнався я.

 — Так, якби не моя сестра, ми б не зустрілися, — сказала Жанна якось замислено. 

— А ти б хотіла, так? — я трохи стис її долоню. — Хотіла б, щоб ми не зустрілися?....