13. Устим. Збираємось на побачення

Я сто років не ходив на побачення. Ну не те щоб мені було сто плюс, чи щось таке, але все ж. Мені не було діла до подібного, були партнерки для сексу і цього мені вистачало, але ж Жанна стала моєю дружиною зовсім мене не знаючи, і щоб це виправити і зблизитись з нею, треба було зробити щось таке, що їй сподобається.

Хоч я і запросив її на вечерю, я ще не обрав місця, де ми могли б зблизитись. Щоразу коли ми розмовляли, в її очах так і горіла непокора і якась незрозуміла злість на мене, і мені хотілось це змінити. 

В обід, коли до мене в офіс якраз зайшов мій друг і бізнес-партнер Арсен Смілянський, який щойно повернувся з-за кордону, я був дуже замисленим і неуважним. Ми якось повирішували наші питання, а потім він запитав:

— Щось ти такий замаханий на вигляд, може, сходимо кудись розвіятись ввечері? Ніби в центрі відкрили новий бар. У мене якраз вільний вечір. Можна зняти якихось красунь.

— Ти що, не чув новини? — хмикнув я. — Ну, не дивно, ти ж тільки вночі зі штатів повернувся? Я ж одружився. 

— Ого, одружився? Коли? З ким? — почав він закидати мене питаннями. 

— Я ж розповідав тобі перед твоїм відʼїздом, що маю одружитися з однією спадкоємицею, — нагадав я. — Чим ти слухав?

 — А, пригадую, але я думав, це ще не скоро буде, — відповів він. — Ну й як медовий місяць? Їдете кудись відпочивати?

— До речі, про таке я  й не подумав, — сказав я замислено. — Ну, ми взагалі не були особливо знайомі до весілля. Тільки бачились пару разів на прийомах. Я подумав, що нам треба зблизитись. От і сьогодні я запросив її на побачення. Правда, поки не придумав, куди її повести. 

— В якийсь ресторан? —  запропонував Арсен. — Можна  туди, де фільми показують.

— Я її чомусь дратую. Хтозна, чому. Не хотіла вона цього вимушеного шлюбу, може, в неї хтось був, — продовжив розмірковувати я. — Може, повести її в той, де все відбувається в темряві? Бо в кіно ми не будемо розмовляти, як це нас зблизить? 

 — Можна,  — погодився він. — Темрява завжди зближає, особливо якщо ніби ненавмисне торкатися до неї…

Торкатися Жанни мені дійсно хотілось. Може, тому що вона була вся така невинна з себе, хтозна. 

А ще подумав, що це якраз доведе, що я не тільки про секс думаю. Ну, не тільки про зовнішність. Їй має таке сподобатись. 

— Добре, тоді так і зроблю, — я кивнув. — Зараз же все забронюю…

***

Коли приїхав додому, Жанни внизу не було. Я приїхав трохи раніше, щоб встигнути прийняти душ і перевдягнутись. Я пройшов нагору, до нашої спальні і зазирнув туди. Аж раптом побачив Жанну напівоголеною, вона якраз вдягала сукню.

Вона одразу помітила мене і  смикнула сукню донизу, але та за щось зачепилася і Жанна ніби опинилася в пастці. 

 — Допоможи, будь ласка, — роздратовано сказала вона. 

Сковтнув слину і пішов ближче. Так. Я планував зблизитись з нею і довести, що мене цікавить не тільки секс. 

— Ага, — сказав заторможено і підійшов до неї впритул, став за спину. Її ноги були в панчохах, але, бляха, я бачив забагато, щоб залишатись абсолютно незворушним. Целібат до добра не доведе, знав я… 

Торкнувся пальцями сукні в районі талії і став ще ближче. Аромат її парфумів одразу задурманив голову. 

— І що мені робити? — запитав пошепки прямо їй у вухо. 

 — Там десь застібка зачепилася за тканину, відчепи її! 

— Добре, — я видихнув їй в шию і повільно повів долонею вздовж блискавки. Спеціально робив це дуже повільно, певно, вона мала рацію, я довбаний мазохіст… 

Коли знайшов застібку, обережно смикнув її і потягнув вгору, бо грати з вогнем далі означало знову затриматись в душі довше, ніж треба. 

Жанна, коли я вів застібку вгору, з полегшенням зітхнула. Потім поправила на собі сукню, сукня була довга, чорна і наглухо закрита, немов вона носила траур. 

 — Дякую, — сказала, не дивлячись на мене. 

— Піду я в душ, — я відсторонився від неї. — І поїдемо хвилин за двадцять…

Бляха, ну чому вона так на мене впливала, що вбіса відбувається?...