Розділ 19.Безумство дракона

—Здається, нашій маленькій королеві неабияк пощастило, –Соледар допомагала Варієні одягтися для аудієнції з щойно виздоровілою королевою,—вона вижила після п'яти днів у тій печері, а ще й болотяна пропасниця від якої померла її сестра. Просто жах!

–Справжній жах це твоя зачіска, сестро! –ельфійка висмикнула з рук співрозмовниці стрічку і самотужки зав' язала на своєму волоссі. –Дивно, що тебе більше турбує її стан, ніж самопочуття твого нареченого. Кажуть він теж добряче постраждав. Лікар довго  виходжував його. 

–А як почувається його Величність? —сестра вміло перевела розмову, уникаючи незручних питань, –Перетворення на дракона, заради її спасіння, вимає неймовірних магічних затрат і довгого відновлення сил. Тому й не кличе тебе в покої? 

–Тобі таки краще провідати Першого Радника бо підуть чутки, що між вами не все гаразд. 

Ця розмова зовсім не подобалась Варієні, а ще  тривожила та невідома причина по якій Аделія викликала її. 

Вона ще була слабкою. Шкіра суха та  сірувата, колір волосся приглушений, тільки щоки неприродньо, хворобливо рум'яні. 

Крізь вікно пробивались промені сонця, розсіюючи нависле мовчання. Королева сиділа на широкому кріслі, майже тонучи в м' якій оббивці тканини. На колінах дбайливо накинуте тепле покривало, а тонкі пальці перебирали його різнокольорові торочки. 

Ельфійка чемно вклонилась і привіталась на що її Світлість усміхнулась куточком губ та вказала рукою на софу навпроти себе. 

Варієна безшумно пройшла кімнатою і тільки було чутно шелест тканини сукні,коли та присіла. 

–Я не розводитиму довгі розмови, –з тону королеви було зрозуміло, що їй важко розмовляти через хрипи в горлі. –його Величність король, вирішив нагородити Ліра та Лера за великі здобутки в розвитку королівста та дарував їм титул баронів, разом із землями. 

Вона на мить замовкла і простягла руку до чаші із теплим чаєм,що ще трішки трусилась. Ельфійка миттю кинулась і допомогла їй. 

–Дякую. А тепер щодо Вас. –зробивши явний наголос на останньму речені від чого її співбесідниця напружилась. –В світлі останній подій, а саме явної взаємної симпатії з обох сторін, я видаю Вас заміж за Ліра. І дарую землі та двадцять тисяч срібними монетами за вірну службу Вордену. 

Варієна сиділа з широко розплющеними очима. В це й момент її доля круто змінилася.Мовчання здалось таким густим, що можна було б різати на порції. Аж раптом на стілі з'явся аркуш паперу з текстом. 

—Це моя довірча грамота, —продовжувала Аделія, —А це наказ повернути Вам сина. Він чекає за дверима. 

Миттю ельфійка зірвалася з місця і кинулась на коліна перед тією, що досі вважала своєю суперницею. 

–Я... я не знаю, як Вам віддячити. Ніхто ще не робив мені такого добра. Хай Всевишній обегіє Вас! —слова змішувалися зі сльозами вдячності. 

—Тоді пам'ятайте про це. Бажаю щасливого сімейного життя. Еріх! 

В покої королеви ввійшов молодий напівдракон тримаючи за руку світловолосого хлопчика, років восьми. 

Варієна схопила сина мов найдорогоціннійший скарб, обціловуючи й промовляючи найніжніші слова. 

–Можете йти! –Аделія помахала рукою їм на прощання, –Еріху залишся. 

Щойно за ними зачинились двері, як важкий, здавлений стогін мимоволі вирвався з грудей Аделії. Вона досі була слабка, але не могла дозволити зволіканнь. Зараз вирішувалось багато чого. Сама доля підкинула можливість вирішити питання з фавориткою Ггера. 

–Ви не перестарались із нею? —поцікавився Ггер, пильно оглядаючи кімнату. Він сподівався побачити тут Тіру. За час відсутності її Величності між ними зав'язались романтичні стосунки,чим дівчина відразу поділилась з Аделією. 

—Не думаю. –сумно промовила його співбесідниця відкидаючись на спинку стільця. На лобі з' явилися краплини поту,як наслідок нещодавньої хвороби.

Варієна була лишень заручницею ситуації. З однієї сторони батько-тиран, що намагався за допомогою доньок, а саме їхнього вигідного заміжжя, самоствердитись у кар' єрі. З іншої суспільство, що давило на неї. Дитина народжена поза законним шлюбом була справжнісіньким клеймом для їхньої родини. І тільки завдяки її офіційного статусу коханки короля, можна було відгородитися від усіх напастей. 

Та тепер все в минулому. Зараз вже багата, а тому фінансово незалежна від батька. Вийде заміж за Ліра, виховуватиме сина і їхнє життя потече своїм плином. Вона більше не загроза. 

–Як почувається Перший Радник? –поцікавилася королева, коли молодий дракон нарешті зайняв своє місце на софі. 

—Добре, він вже прийняв командування прикордонним загоном і очолив об'їзд укріплень. Ельфам зовсім не сподобалась Ваша знахідка. Хоч наш король Ггер страшенно задоволений. Тепер ми зможемо начеканити багато срібних монет. —він мрійливо дивився у вікно. 

—Гаразд, приведи мені архіваріуса Віона. Хочу дізнатись, як йдуть його справи. 

Насправді мені просто хотілося залишитись на самоті і тихенько, так щоб ніхто не бачив, поплакати в подушку. Сильвер уникає мене, він ще жодного разу, відколи я опритомніла, не відвідав, хоча минуло кілька днів. 

Віон був дуже радий  побачити мене. Він аж світився від щастя. Розповів, що прибулі з Валасії майстри виконують свою роботу на відмінно і вже скоро можна буде побачити перші ілюстровані книги про минуле, колись величного королівства драконів, а також новітню історію Вордену. 

Ми проговорили до самого вечора  і ці, здавалось, балачки про все на світі, дивним чином додали сил та наснаги. 

—Буду щасливий бачити Вас у своєму царстві книг! —люб'язно мовив чоловік на прощання. 

Я ж залишилась нарешті сама. За цей час, поки хворіла, стільки всього відбулося. Сама не розумію яким чином переборола цю страшну заразу,що забрала Аріаду.Чим я краща за неї?Чому  мене пожаліла?

Найважливішою та шокуючою новиною було перетворення Ггера в дракона. Це вперше від війни Альянсу. І все заради мого порятунку. Одні захоплювалися таким вчинком, списували на безмежне кохання, а інші осуджували за даремно витрачену енергію.