Розділ 18. Полон.

Щось холодне та мокре торкалося обличя та постійно затікало у вухо,що страшенно дратувало.Спробувала поворухнутися, але невідома сила міцно стисло під грудьми.Насилу розплющивши очі побачила перед собою широкий торс Чорного дракона,що однією рукою тримався за камяний виступ ,а іншою утримував мене.Ми досі були у воді,але місце якесь інше.Склепіння нижче,його можна торкнутися рукою,а сама вода значно тепліша,хоча я досі тремчу.

–Сильвере, як ти мене знайшов?–тихо прошепотіла,наче тут хтось може нас підслухати.Але сил було мало та й голова страшенно крутилася.Він лиш нерозбірлово  промугикав.Спробувала дотягнутися до обличчя та в темряві наткнулась на плече.Щось гаряче і вязке розтеклось по пальцям.–Ти поранений?–Страх запускав свої щупальці глибоко в мозок.Невже ми помремо тут?

Потрібно щось робити.Але що можу вдіяти я,коли могутній напівдракон зараз чіпляється за життя з останніх сил.Чіпляється,але ж мене не відпускає й не покидає.О,Всевишній!Як же він знайшов мене ?

—Сильвере,якщо чуєш мене дай знак?

–Ум-м-м.

–Сильвере ,відпусти мене я спробую знайти вихід,може пощастить і ми потрапимо ще в одну галерею!-мізерний шанс,але він кращий ніж зневіра.–Я повернуся!Чуєш,я тебе не залишу.

Якусь мить він продовжував притримувати мене,а тоді його хватка ослабла і я повільно попливла рахуючи подумки щоб орієнтуватися в просторі.Долічивши до двох сотень наткнулась на стіну ,під яку затікала вода.О,ні!Це не той вихід ,що я чекала.Повільно обстежуючи природній отвір руками зясувала,що він півтори метра в діаметрі.Трішки повагавшись пірнула в неї.Метр,два –повна темрява,краще повернутися і побути в останні хвилини з тим,хто давав хоч примариний,але шанс на щасливе життя подалі від палацу.

Раптом,густу тямряву розсіяло слабке зеленувате сяйво.Легені вже нестерпно пекло та зібравши останні сили зробила ще пару зусиль і виринула.

Ще одна пустота,але яка ж вона незвичайна .ЇЇ стеля випромінювала неприроднє,але ж світло ,хоч і воно й яскраво-зелене.Десь у памяті виникли спогади з уроків і я зрозуміла,що то швидше за все якісь дрібні істоти,що призвичаїлись жити в таких умовах.А ще тут значно тепліше повітря.

Поверталась з тривогою в серці.Хоч би він зумів протриматися весь цей час.І коли в темряві вдалось відшукати Сильвера,полегшено зітхнула.Йому стало краще,хоч і голос був слабкий та він міцно тримався за мою руку.Швиденько поділилася своєю знахідкою і ми попливли.

Коли виринули вже Сильвер допоміг мені вибратись на суху долівку.Деякий час просто лежали ,безсило розкинувши руки.Тільки тепер зрозуміла,як сильно втомилася.Очі злипалися,а тіло нило від отриманих синців і дрібних ран.Добре,що обійшлось без переломів.Цьому завдячую плащу який взяв на себе сильні удари і який тепер загубився.Трішки відпочину і ми продовжимо. 

Незнаю скільки проспала,сни були неприємними, зловіщими. Мені снився батьків палац, його оточення. Аріада з печальним, скорботним поглядом. Тіра з Мойрою знову одягали весільну сукню, в яку я ніяк не могла влізти. Ггер, що стояв перед Темною Завісою, що тепер була схожа на легкий тумам, ніж на захисний рубіж. Справжній калейдоскоп з подій та людей. 

Але прокинувшись відчула себе значно краще. Перший Радник повільно крокував від одніє стіни до іншої. В незвичайному світлі він здавався зовсім іншим, більш звичайним, простим, людським. 

—Ти як?–першою порушила мовчанку.

–Краще ніж ти.—тембр його  голосу звучав значно веселіше. –Моє тіло швидко регенерує і невдовзі рана загоїться.Та маю зізнатися,що уявлення не маю де ми і тут немає виходу, —обвів рукою довкола, —вибач.

А чого мені злитися.Хіба ,що на себе і свою необережність,що тепер загубить нас обох.

–Як ти мене знайшов?–питання ,що досі непокоїло мене.Бо уявлення не маю яким чином можна віднайти людину в такій темряві ще й на додачу в стрімкій течії.Він не поспішав з відповіддю і тільки важке дихання розліталолось по печері.

–Коли дракон знаходить свою пару,між ними встановлюється невидимий,невловимий звязок,що допомагає відчувати емоції ,настрій,біль одне одного.Це невидима нитка що повязує їх назавжди.—вражена почутим я просто мовчала не знаходячи потрібних слів.–Я й сам не вірив, ввжав байками старих віщунів, аж поки не відчув на собі сьогодні. Якщо б це був останній день твого життя,щоб ти зробила?

Усе його єство завмерло в очікуванні. Що вона відповість? Відвернеться? 

Сумніви терзали душу, в якій давно розгорівся вогонь кохання до цієї дівчини.Цей потяг, що виник з першого погляду. Такого з ним ще не було. Чи мучило сумління, що вона братова дружина? Важко сказати. 

Коли дракон, нехай і напівкровний вперше цілує свою істинну обраницю, на ній залишається його слід. Частинка енергії, яку відчувають інші представники його виду. Вона дає зрозуміти їм, що дана особа вже зайнята і будь-які спооби залицяння, є викликом для її обраного. 

Чи відчув це Ггер? Звісно, але не відступився і одружився. Він завжди уміло нагадував брату хто є хто. 

—Я..я не знаю,а ти?–він був зовсім поруч,відчувалось тепло його тіла.

Сильвер опустився на коліна передімною. Шорсткі чоловічі пальці мягко торкнулися щоки,так обережно наче я була з кришталю.ВІн схилився надімною ,моє тіло напружилось,та наступної миті хвиля блаженства накрило його.

Перший радник,Чорний дракон,герой війни Альянсу,непереможний воїн зараз цілував мене ,ніжно та пестливо.А я відповідала взаємністю, невсилах боротися сама з собою.