Розділ 13. Ув'язнення.

–Як вона посміла!

Лорд Флаут вчасно ухилився від летючого в його сторону келиха, дарма ,що був у поважному віці та звички свого володаря вивчив на відмінно. А той зараз перебував в препоганому настрої. Вчорашній вечір видався на славу і його Величність ще ніжилися в ліжку,з якого мов ранні пташки випорхнули дві дівиці, безсоромно демонструючи оголені тіла. А одна ще й підморгнула скарбнику, що враз відвів очі від дівочих грудей.

–Чого ще бажає королева?–ліниво, підводячись з ложа,запитав Ггер і хутко накинув халата на мязисте тіло .Натреноване в пекельних бояг, обпалене вітром та полумям вулканів, воно ще досі зберігало силу та міць і могло протистояти багатьом ворогам.–Говори!

–Ще хотіла дізнатися в архіваріуса про місцеві закони та звичаї, цікавилася також Постулатами ваших предків.–переступаючи з ного на ногу, лорд кидав зацікавлені погляди на багато оздоблений глек для вина. У короля воно відмінне, сам знає бо доводилося колись куштувати.

–Це все?–Ггер помітив цікавість Флаута і це його дратувало .– Гаразд, тоді іди. Я сам це вирішу.

А через годину він вже спустошував вміст цього ж глека під збентежений погляд брата. Той ще не знав,що стало причиною його гніву, а коли почув то на його обличчі промайнула майже непомітна посмішка.

Він сам не розумів чому кожна згодка про Аделію змушує його посміхатися, на душі стає якось світліше й спокійніше. І боїться зізнатися сам собі .Бо ж братова…І це й ж брат зараз готовий рознести половину кімнати, бо  не знає . що йому робити з власною дружиною. Ще перебуваючи з візитом у Валасії ,Сильвер помітив у ній щось таке, незбагненне і трішки дике. Те ,що мало усі шанси переродитися і стати тим сталевим стержнем, волею ,характером,що зроблять із дівчини особистість, а тепер, можливо ,істинну королеву Вордену.

Ось Ггер розповідає, як вона не злякалася його гніву, як відстоюювала свою думку. Ділиться тим, що чекав від неї покори та страху ,а отримав суцільне неподобство. І якщо на полюванні її втечу він сприйняв за спосіб привернути увагу, то тепер не розуміє зовсім , чого вона прагне.

Сильвер повернувся до вікна,намагаючи приховати від сердитого короля,свою радість за Аделію. Вперше,за багато років Ггер перемкнув свою увагу із застіль на щось інше. Вперше ось так лютує через жінку, адже звик ,що ті самі змагаються за його увагу. Але почувши про поцілунок , серце Чорного Дракрна стискається від невимовного болю. Та міцно зімкнувши щелепи ,він гасить свої емоції. Не можна щоб Ггер щось запідозрив,щоб засумнівався у його вірності,інакше їх обох чекає смерть ,а Ворден руйнація та спустошення.

–Може їй коштовність якусь подарувати?–висловлює думку король заглядуючи в пустий келих і недбало викидає його.–З іншими ж працює,безвідмовно.

–Ти хочеш ,якоюсь цяцькою, здивувати представницю найбагатшого королівства на континенті?–Нарешті Сильвер повернувся до брата обличчям.–Серйозно?

Той у відповідь лиш розвів руками.Алкоголь,що вже блукав по жилам,не давав йому зконцентруватися  і рухи вийшли якимись не плавними, поривчастими.

–Дай їй те,чого бажає.Можливо ,так і завоюєш її довіру.Чого нам зараз не треба,так це сваритися з Ейроном відразу після весілля.Якщо вона напише батьку то горе нам усім.

–То я повинен плазувати перед якоюсь байстрючкою? Я король!–захмелілий володар скочив на рівні ноги,але втратив рівновагу і впав назад в ліжко .

–Так, ти король і повинен дбати про добробут свого народу. Бо без нього не буде й короля.–промовив Сильвер знімаючи важкі чоботи з ніг брата, що ще щось пробурмотів нерозбірливо і смачно захропів.

–Нікому не турбувати Його Величність, –віддав звичного наказу охороні Радник,–аж до вечора!–ті лишень кивнули у відповідь і залишились непорушно стояти.

Крокуючи довгим коридором , я губилася в здогадках навіщо Ггер послав за мною аж шістьох воїнів. Одягнені в чорно-червоні лати ,з важкими , непробаваючими поглядами, вони мовчки йшли поруч. Дали рівно десять хвилин на збори і веліли негайно йти до короля.

Ми не бачились днів десять після тієї розмови. Мені заборонили покидати власні покої . Недобру вістку приніс Віон, але я не злилася на нього. Він лиш покірний слуга свого володаря, що благородно дозволив нам спілкуватися  та трішки попрацювати.

Старий архіваріус приносив мені древні книги і моє серце завмирало перед ними так, як завмирає мале дитя перед подарунком. Обережно перегортаючи сторінки ,я черпала безцінні знання,що згодом стануть наймогутнішою зброєю, найміцнішими латами у боротьбі за королівство.В цьому світ де панує магія та право сильнішого потрібно віднайти свою особливість, свою силу. І хоч деякі письмена розібрати не змогла, Віон любязно допомагав мені. Цілими днями ми тільки тей робили , що читали та записували найнеобхідніші і найважливіші закони,нормативи  та інше. Маю визнати ,що чоловік виявився цікавим співбесідником,не те,що мої попередні вчителі. Його мова була живою та зрозумілою,а жестикуляція взагалі віртуозною. І з усього ,що вдалося прочитати,я зрозуміла одне – правительки давнього драконячого королівства грали важливу роль в усіх сферах життя. Вони кожного дня боролися за добробут своїх підданих і багато чим жертвували.

Щоб хоч якось віддячити першому з місцевих, хто допомагає мені , довелося вдатися до незвичайного вчинку. Справа в тому,що потрібної суми для ремонту бібліотеки в мене не було,а чекати на погодження в Ггера,часу ,власне і бажання ,теж не було. Але я ж дала слово. Грошей не було,але були коштовновсті у вигляді прикрас. Та їх чіпати те ж не можна бо ті були ,в більшій мірі, фамільними цінностями.Та була одна річ,дуже дорога і своє призначення вже відбула–вінчальна сукня. Теплих почуттів до неї я не плекала, спогадів тим більше. Тому оного вечора,без жодних сумнівів взяла ножничі і почала відрізати коштовні камінці від тканини .У Мойри серце кровю обливалося ,так було жаль тієї краси,але постоявши якусь мить взяла ще одні і почала допомагати. Так до ранку ,в нас було з кілограми півтори  блискучих,а головне страшенно дорогих ,камінців. Відсипавши добру пригоршню в оксамитовий мішечок,що згодом віддала Віону.Той довго вагався,але зрештою вдалося його вмовити і виконати обіцяне і збудувати у Вордені пристойну бібілотеку.