Розділ 3. Пташка.

Сильвер розпрощався з королем Ейроном до вечора, та попрямував у відведені покої. Розмова була важкою і йому захотілося прогулятися садом, провітрити, так би мовити , голову щоб думки стали яснішими.

Ранкова зустріч була прохолодною, але він чекав гіршого, добре, що побоювання не виправдалися і врешті - решт, обидві сторони змогли домовитися, жертвуючи мінімально.

Зпершу, було важко пояснити відсутність короля Ггера, ну не розповісти ж правду, що той п'янствував кілька днів вряд, святкуючи закінчення холостяцького життя, і таки дещо не дооцінив міцність пива гномів. Довелось придумати більш поважну причину, що його світлість дуже зайнятий справами королівства. Здається, Ейрон повірив, або просто вдав  і більше не намагався дізнатися подробиць.

Його втішило те, що Валасія, нарешті, зможе скинути багаторічний тягар податків, а Ворден здобуде довічного союзника, шляхом об'єднання через шлюб.

Аріада була досить привабливою дівчиною, гордою принцесою, гідною представницею свого роду.У ній відчувалася благородна порода, сталева хватка та міцний характер, така легко  не відступить від власних принципів. Навіть бровою не повела, коли ввірвалася в кабінет батька. Її не збентежила присутність гостя, вимагала своє. Можливо,саме така зможе приструнити брата.

Брат—старший та рідний по-батьку. Він завжди по-переду, балакучий та галасливий, колись мужній та грізний воїн, тихенько спивався у своєму замку, за міцними мурами. Весь день присвячував улюбленій справі—полювання, а згодом йшов банкет, що перетікав у ніч та гучне святкування до самого ранку.

Вино текло рікою, а столи ламалися від їжі, а ще гарячі жінки, яких у короля було чимало, майже гарем. Це ще одна слабкість Ггера, що дорого коштувала казні, бо утримання кількох десятків наложниць вимагало чималих затрат.

Але з одруженням все повинно змінитися, когось відадуть заміж, когось можуть і подарувати шляхетному аристократу, але ті хто й так благородної крові, будуть змушені повернутися до батьківського дому з чималою винагородою за усі роки перебування в палаці. Та все це станеться тільки тоді, коли забажає король.

А знаючи норов брата, то цілком ймовірно, що не так легко буде розпрощатися з таким привілеєм,адже звик до жіночої уваги та пестощів. Дракон є дракон, він не вміє ділитися своїми скарбами.

Залишається лише відверто поговорити із Аріадою, пояснити головні аспекти, змусити зосередитися на основній цілі — єдинокровному нащадку. Бо іноді, хоч і не вголос, шепочуться між собою старі віщуни, що як тільки помре Ггер –чари з Темної Завіси спадуть, і кхери звільняється. Стіна живиться енергією короля Вордена, і тільки гідному наступнику передадуться його сили.

А Сильвер, хоч і рідний брат, але за словами тих же дідуганів, не заслуговує такої шани. Це здавалося дивним, адже у тій війні від його рук загинуло кілька сотень монстрів, але протистояти їхньому рішенню не став.

Бути правителем —важка ноша яка вимагає особистих жертв,а цього він ніколи не прагнув.

А ще він дитя не істинної пари –так, чергового захоплення їхнього батька Конра та матері якої ніколи не знав. Здається, Ггеру на той час вже було три роки, коли народився Сильвер. І хоча хлопчаки зростали разом, але старший, завжди, знаходив спосіб нагадати меншому хто є хто.

Та йшли роки, їхній дім і землі навколо стали пусткою, колись могутній народ драконів став спогадом, майже легендою у віках. Тільки жменці щасливців вдалося уникнути смерті. Всі пережиті біди скували залізний характер братів, що тепер горою стояли один за-одним.

Вони брали участь у безлічі боїв, але  остання війна ледь не знищила весь континент. Останні з їхнього роду, пожертвували своїми життям заради існування всіх інших створінь. Брат власною кров'ю запечатав ворота у стіні Завіси,що стримуватиме кхерів допоки дихатиме останній дракон.

Ось чому так важливо щоб юна принцеса зачала дитя, але Сильвер добре розумів, що це не все лихо, що чекає по-переду.

Далеко, на Заході у Лонгорі, в землях світлих ельфів все частіше спалахують дрібні бунти, що згодом можуть перерости у повноцінне повстання. Їм не подобається правління Ггера, а найбільше те, що доводиться ділитися золотом. Та біс з тими високомірними та тонкокостними, але людські королі останнім часом все більше піддаються їхньому впливу. Добре, що хоч гноми усім задоволенні. Там, у Вересових горах , захищені природнім бар'єром, почуваються в безпеці,торгівля дорогоцінним камінням приносить чималі прибутки і поки що мовчать.

Згадка про ту, вже давно минулу війну, змусила напружити мозок чоловіка і він пригадав молодого Ейрона. Король Валасії й зараз був в хорошій формі, а замолоду то взагалі був ще тим красенем. Високий, атлетичний, а цей погляд блакитних очей з-під світло-русявих кучерів поневолював жіночі серця. Ельфійки, аж голову повертали йому вслід, що казати про простих смертних.

Якось, коли об'єднані війська Альянсу стали табором біля священного дубового гаю,і хтось з воїнів додумався нарубати дров для багаття, як  на галявину вийшла ридаюча дріада, що благала змилосердитися і не нищити її дім.

Ці таємничі, майже міфічні створіння, хранителі усього, що росте на землі, вони готові були на все заради спасіння дерев. Гай не чіпали, але молодий король попросив допомоги у неї. І вона погодилась.

Досить було їй торкнутися яблуні, як та враз зацвітала, а згодом й плодоносила соковитими яблуками. Кхери хоч і програвали та відступали, але після себе залишали лиш випалену, спустошену землю. Також вона допомагала проходити болота й трясовини, адже за одним помахом руки гілки дерев спліталися в надійні містки.

Її імені він не пригадав, але овальне обличчя, обрамлене чорнющими кучерями та насичено-зелені очі, назавжди в' їлися в пам'ять.Красуня довго вирішувала чиї залицяння слід приймати, навіть вони з братом змагалися за це місце, але усім на подив обрала Ейрона.

Серце мужнього воїна, стислося від хвилі ревнощів, але то було надто давно щоб надавати йому уваги. Ті дні минули, і на зміну одній жінці, в його обіймах опинялася інша, і так буде до поки не зустріне свою істину пару.