Глава 5: Падіння пришвидшилось

Час спливав. Отой дивний голос помічника, що явився Назарові у сні, все менше турбував хлопця. Однак його "здібності" лише міцнішали. Сон і перше "полювання" на сутність за вказівками так званого божественного слуги ніби потьмяніли у спогадах та почали розчинятись, вкрившись туманною поволокою пам'яті. Назар твердо увірував, що сам є провідником сили божества і що він - дійсно обраний, який вкаже шлях іншим до порятунку. Хлопець серйозно задумувався про те, щоб почати надавати послуги у боротьбі із сутностями і навіть уже придбав собі колоду таро, яку почав "інтуїтивно розуміти". А ще раптом в його голові почали з'являтися (знову ж таки, зовсім "інтуїтивно") цілі схеми ритуалів та замовлянь на гроші, здоров'я, любов, які він сприймав за одкровення від Велеса. От тільки чомусь там де-не-де проскакувало слово "амінь", яке до слов'янської традиції не мало жодного відношення. Це спочатку насторожило Назара, однак улесливі інтернетні генії з форумів "Найсильніших відьом" та "Чаклунів у сотому поколінні" швидко заспокоїли хлопця міфом про всеєдинство. Мовляв, всі народи світу звертаються до Вищих Сил на свій манер, і що, наприклад, Калі та Мара - одне й те саме, достоту як Велес і Шива...Щось всередині Назара било на сполох, тиснуло в грудях і намагалося докричатись до приспаного розуму, от тільки бажання сили та потреба бути особливим заглушили цей голос... І даремно, адже це й була його справжня інтуїція, не змінена навіюванням сутності, яка вже святкувала перемогу, вважаючи, що контролю над слабким розумом хлопця достатньо...

А Назар тим часом продовжував "вивчати магію" в Інтернет-метрів чаклунства та парапсихології і не зізнавався собі у тому, що ним рухає думка про можливість довести тій, яка його покинула, буцім він нічим не гірший за того, кого вона обрала. Ну багатший той недоумок, ну є тепер у неї машина! І що з того?! Назар все одно володіє більшими силами! Особливо гостро бажання довести, що не пальцем роблений, запалало, коли побачив колишню свою наречену, Настю, із колишнім же найкращим другом, Віталієм.

Втім, була ще одна обставина, яка цілком підходила, щоб натиснути на потрібну клавішу Назарової душі - біль соціальної самотності попри зраду Насті. Щойно хлопець почав цікавитись містикою, як його доволі традиційна релігійна родина одразу встала, що називається, на вуха. А коли ні погрози, ні умовляння не допомогли і Назар не забажав вертатися до звичного світогляду, родичі відсторонились від хлопця, продовжуючи потай молитися за його грішну душу і замовляти йому численні "сорокаусти". Колишні ж друзі не дуже бажали вникати у становище того, хто лежав у комі, поки вони продовжували жити своє життя. Після тої аварії "Назік" повернувся дивакуватим і чужим, тож це все для них виявилось занадто складним, бо і без нього вистачає проблем. Самі судіть, якщо ваша пасія чи дружина гризе вам мозок після робочого тижня у ваші ж законні вихідні, а деяким уже допомагають в цій крамольній справі малі дітлахи, то у пріоритеті буде план втечі з дому до компанії, аніж думки про емоційний стан якогось "відбитого", як поговорювали деякі знайомі про Назара.

***

Назарові знову наснився сон, у якому він побачив ритуал на кладовищі. І чийсь могутній голос мовив: "Зрадників потрібно карати!" Хлопець прокинувся із цілковитою впевненістю, що це стосувалось Насті та Віталія.

- Саме так! Адже Рідні Боги завжди були за честь та справедливість! Мабуть, то Перун мені підказав! - зірвавшись із ліжка, Назар одразу побіг шукати папір та ручку, щоб не забути записати по свіжих слідах нічне "одкровення".

Те, що грозові явища та едикт Законності, якими відає Перун, не надто сумісні із кладовищем, хлопця ніяк не напружило. Та й як могло напружити, якщо Назар не розумів суті сил Богів і, далебі, точно не знав, що воно таке - едикт Законності. 

***

- Ну що, починаються "веселощі", - Фобос випустив з уст цівку диму, зоріючи у літнє небо, синь якого затягували дощові сірі хмари.

- Що, наш "клієнт" остаточно "збІсився"? - Деймос навмисне поміняла наголос у слові, дивлячись услід Назару, який діловито прямував до крамниці ритуальних послуг.

Фобос мовчки кивнув, спостерігаючи, як на спині хлопця, між лопатками, ближче до місця, де грудний відділ переходить у шийний, формується енергетичний горб, від якого тягнеться канал кудись у простір. Ще один, невидимий оку звичайної людини, канал від тім'я Назара прямував туди ж, куди і перший.

- Триндець наближається впевнено, - присвиснула Деймос. - Якось швидко його "хакнули" - заледве два місяці пройшло.

- Вразливий після коми та контакту із іншими планами, - мовив Фобос стримано.

- І подавлений морально через оточення, не має підтримки, - долала Деймос.

- Ідеальна жертва, - не змовляючись, виголосили вердикт обидва і подивились одне на одного, посміхнувшись. От тільки очі їх були геть невеселі.