Глава 4: Початок біди

- Ти хто? - запитав Назар, здивовано дивлячись на невисоке рогате створіння перед собою. Звідки воно і чому Назар не пригадує, як тут опинився? Він просто усвідомив, знаходиться десь не у себе вдома, а перед ним стоїть оце дивне "щось".

- Ти зараз спиш і я запросив тебе на зустріч у цей вимір, - відповіло створіння.

Назар роззирнувся довкруж. Довкола їх обступав ліс. Здається, вони стояли на галявині, але Назар не міг роздивитись подробиць, як це часто буває у сні. Дерева шуміли від вітру, але хлопець не відчував його подиху на своїй шкірі.

- То що ти від мене хочеш? - насупився Назар. Щось глибоко всередині його кричало про небезпеку, але разом із тим цікавість переважала. Більше того, ліс нагадував йому знайомий пейзаж з його подорожі, коли Назар був у комі, тож хлопець не відчував ворожості до сутності, хоч та і виглядала дивно..

- Я хочу подарувати тобі силу. Адже являюсь посланником Бога Велеса, - провадило створіння.

- Якось не дуже схоже... - Назар підозріло окинув зором сутність. Та мала зросту трохи більше метра, була поросла шерстю, а з голови росли невеличкі ріжки. - Ти більше на біса схожий.

- Я - чорт. А біс то геть інше, - обурилась сутність. - То як, готовий стати на шлях служителя божества? - перейшов чорт до справи.

- Ну, еее... мабуть... - Назар почухав потилицю. З одного боку, він обіцяв. З іншого - йому ніхто не говорив про сни і чортів. Було сказано про те, що він має найти відаючих.

- Але хіба через сон стають служителями? - розгублено спитав він.

- А ти типу знаєш правила, - склала сутність лапки на грудях.

- Ну і те правда, - знизав плечима Назар.

- То як, даєш згоду? - напирав так званий чорт.

- Даю, - мовив хлопець. Назар же не боягуз, а той, хто має честь та гордість. Він не відступиться від обіцяного!

Створіння простягнуло йому руку:

- Молодець, гарний хлопчик, - хижо просичало воно, стиснувши долоню Назара. Відбувся яскравий спалах світла і хлопець провалився у темряву, щоб за кілька хвилин прокинутися у своєму ліжку.

***

Червневий ранок ранок увірвався у кімнату та свідомість Назара.

- Що за дичину я бачив? - потер лоба хлопець, сівши на ліжку. - Мабуть це все через ту вчорашню дурнувату зустріч із пихатими "магуями", - так вирішив хлопець. Він потягнувся, зіскочив із ліжка та підійшов до вікна, визираючи на вулицю. Назар вирішив сьогодні піти до тренажерного залу. Настав час приходити до форми, тож вирішив не гаяти часу і хутко збиратись. Хоча на годиннику була лише дев'ята ранку, термометр за вікном показував уже дев'ятнадцять градусів.

- День обіцяє бути спекотним. Сподіваюсь, у "тренажерці" буде кондиціонер, - похитав головою хлопець. Після коми у нього чомусь загострилась потреба говорити із собою у голос.

***

Вже за півгодини він впевнено крокував вулицею до найближчого спортивного клубу, вже й забувши про сон. Але раптом його погляд зосередився на одному чоловікові, що йшов попереду. У нього на плечах сиділо якесь невеличке створіння зі свиноподібною мордою і запускало лапи тому у голову.

- Що це в біса таке? - спантеличився Назар, пробурмотівши собі під ніс ці слова, і різко зупинився.

"Це - власне біс, все правильно. Вбий його", - почув він ніби здалеку голос того, хто був у сні.

- Дідько! То це правда! - вигукнув Назар вже голосно. Люди, які проходили попри нього, здивовано покосилися на хлопця.

- Та невже? - він притулив руку до вуха, роблячи вигляд, що поправляє блютуз-гарнітуру. Люди швидко забули про хлопця і рушили у своїх справах, а Назар уже ледь самими губами запитав:

- І як я маю його вбити? Я тобі що, Дін Вінчестер, аби полювати на нечисть?

"Просто підійди до нього та простягни руку, торкнувшись сутності. А сила бога в тобі все зробить", - відповіло йому це "щось" нізвідки.

Назар прискорив крок, наздоганяючи чоловіка як раз на пішоходному переході. Світлофор світився червоним, тож чоловік із "вершником" та ще пару людей чекали на можливість перейти. Озирнувшись по сторонах, хлопець зробив вигляд, що махає рукою, відганяючи від себе муху, а сам сягнув кистю свинорилого, який здивовано вирячився на нього. Коли Назар його "торкнувся", то залишив на створінні згусток дивного чорно-червоного кольору. Сутність видала скреготливий мерзенний звук і... вибухнуло.

"Молодець", - похвалив Назара його невидимий друг. - "Божество буде задоволене!"

Чоловік, якого звільнили від сутності, звісно нічого не помітив і ніяк не відреагував на хлопця позаду себе. Світлофор перемкнувся на зелений і він рушив через дорогу.

Назар же закляк, відваливши щелепу. Невже він щойно знищив сутність?! Оце так так! І нехай тепер ці зухвалі Фобос і Деймос посміють дивитися на нього зверхньо! Божество все одно його вибрало! Назар ледве стримав веселий переможний сміх.

В тренажерний зал він уже влітав, мов на крилах.