Вступ

У коридорі тривожно заблимало світло. Різкий холод посеред літньої спеки виявився нетиповим навіть для під'їзду. Орися Павлівна, бабулька-"кульбабка" років шістдесяти, найбільш "професійний" знавець усіх подій у житті будинку та ходяча картотека "проституток/наркрманів" здивовано пересмикнула плечима. Їй на мить здалось, що вона почула лиховісний шепіт.

- Тьху, то все та Відьма з третього поверху, - буркнула вона і судомно захрестилась.

***

У квартирі номер 13 на цілих 10 секунд вибило світло, застукавши її власницю зі щіткою в зубах коло дзеркала.

Світло хоч i увімкнулось, але з усіх кутів хлинули чорні тіні, затанцювали-заклубочились і прийняли обриси чорного силуету із червоними очима. Велетенські пазурі на руках почвари націлились в шию молодої жінки...

- Чуєш, ти, потойбічний "Петросянко", вб'єшся об стіну самотужки чи допомогти? - спитала "жертва", іронічно вигнувши чорні брови. Холодні блакитні очі із золотим обідком коло зіниць весело сфокусувалися в дзеркалі на почварі. Клацнули пальці на тендітній руці і спектральну сутність вдарило фіолетовим світлом.

- Так нечесссно, - засичало єство.

- Я тобі скільки раз казала, що випишу по щам, якщо не припинеш бісо**бити? Тобі не вдасться мене злякати. Іди он до Ориськи з 5-ї хати і лякай, скільки влізе.

- З неї нема що взяти. Її майже з'їв заживо фальшивий бог, - довірливо повідомив спектр.

- А мене що гребе? - дівчина продовжила чистити зуби, ніби і не з мертвяком говорила.

- Хочеш натравити мене на людину? А хіба такі як ти не мають захищати людей від мертвих? - зіронізував дух.

- Кого? Тих, хто добровільно віддав свою свободу потворі, якій служать мерці? Їм не треба захисту, вони самі забажали віддати свій розум цій бридоті, а потім гнити на цвинтарях, запечатаними у гробах. Хоча що я тобі розказую - сам он в курсі, по чім "рай", - презирливо скривился вона.

- Хто ти? - здивовано спитав дух.

- Офіційно можу сказати виключно прізвисько. Мене називають Деймос. Якщо вчився добре в школі на зарубіжній літературі, згадаєш, - хижо посміхнулась Деймос, а в очах спалахнули на мить лілові вогники.

- Чорт забирай! - вереснув духан, зрозумівши, куди вляпался.

- Ну це ми легко, - захихотіла та, що йменувала себе Деймос. - Рогачу, а ну візьми його, - кинула вона кудись у темний кут.

Здригнулись тіні і з них виступив високий, під два метри, мужчина із сірою шкірою. Очі його сяяли болотяно-зеленим кольором, а голову вінчали прекрасні масивні роги з шипами. Довгі вуха, довге чорне волосся та помітні ікла довершували образ. Тіло його було закуте в броню. На перший погляд. Якщо придивитися, то його броня і була його тілом.

- Хтів чорта? Маєш, - дівчина продовжила чистити зуби, махнувши рукою Рогачу на привида.

- Слухаюсь, Господине...

Невловиме зміщення до розгубленого духа і... Крась! Кігті Рогача розтрощили червоне ядро, висмикнуте із грудей почвари. Спектр навіть вякнути не встиг - так і застиг зі здивованим поглядом, а його тіло за лічені секунди розпалося прахом, який розчинився у повітрі, не сягнувши підлоги.

- Це було вірне рішення: зняти захист із дому і підловити його, - схвально вклонитися Рогач, облизавши кігті.

- Що, вцідив собі трохи есенції? - спитала Деймос.

- З вашого дозволу, - хитнув головою Рогач.

- Та й на здоровлє, - махнула рукою дівчина. - Що ж, мені пора, - мовила вона, прискіпливо глянувши у дзеркало.

- Ви чарівного виглядаєте, - мовив Рогач та підморгнув.

- А ну шурхай звідси і віднови бар'єр. Казанова навний, - буркнула вона.

- Не Казанова, а Олег Винник. Підтримуємо рідне, - видав Рогач.

- Трясьця! А ти глянь на него! - сплеснула руками Деймос. - Ти відкіля знаєш про Винника?!

- Та ж сусідка ваша, Марічка, вмикає постійно про оту "Вовчицю". Я через стінку раз глипнув у її телевізор. Треба ж вивчати сучасну культуру, а то в Наві сидячи, я трохи пропустив нинішні тенденції і цей світ мене дивує.

- Мені випишуть штраф за розтліванння моралі чортів, - почухала Деймос вибриту скроню. - Пішов працювати, "Винник", поки тебе в блонд не пофарбувала! - гримнула вона якомога суворіше, подавляючи бажання розсміятись та ховаючи смішок, що зрадливо продірявив її броню суворості, за покашлюванням.

Рогач зник в тінях, а Деймос вийшла з ванної кімнати.

Заграв мобільний, сповнюючи простір приспівом пісні "Vеngeful One" гурту The Disturbed.

- Слухаю, Фобосе.