Глава 2 Дух минулого

- Чому на телефон не відповідаєш? Я дзвонив, - так просто запитав принц Ілай. Так, Ольвіна впізнала б цей голос будь-де, можливо навіть пропіканий азбукою Морзе!

В дівчини була ще одна традиція: якщо вона починала із кимось відносини, то напочатку грудня обов’язково їх припиняла. Тож зараз її телефон був на беззвучному, десь в кімнаті, щоб колишній, з яким вона порвала тиждень тому, не таїв хибних надій повернути її.

- Змінила номер, ваша високосте, - повернулась вона до нього з поклоном. І чого він знов кличе її тим дурним прізвиськом!

- Як холодно, оленятко! – обурився він.

«А завдяки кому, думаєш, я стала такою холодною?» - обурилась і вона, але мовчки.

- Принце, чому ви кличете мене цим дивним прізвиськом? Я більше не ношу ту шапку. Ми дорослі люди. Припиніть, будь ласка, - не відступала Ольвіна.

- Хіба я можу? – всміхнувся Ілай і серце дівчини підстрибнуло.

- Мені вже час, ваша високосте, - схилила голову і збиралась пройти повз, але принц схопив її за лікоть, змушуючи від несподіванки подивитись йому прямо в очі. Вродливе недоступне для неї обличчя зараз було так близько.

- Як твої справи? Ти не хворієш? Немає проблем на роботі? Ти щаслива? Є хлопець? – від останнього запитання Олів обурено вирвала руку.

- До чого це все?

- Мені цікаво.

- Поцікавтесь в своєї нареченої. Я тут до чого? – підтисла вона вуста.

- І справді, оленятко. Розкажеш, як в неї справи?

Від такого нахабства Ольвіна аж рота відкрила, чим і скористався принц. Він різко притягнув її до себе і торкнувся гарячими вустами її – похололих. Лише мить, запаморочлива, солодка і різке прозріння – совість, щоб її! Олів відштовхнула Ілая і замахнулась для ляпаса, але ігрива посмішка на його обличчі просто добила її. Вона втекла, так швидко і граційно, немов прекрасний лісовий олень.

«Скільки ще мені це слухати?» - Ольвіна стримала позіхання.

- Знаєш, я думала про лілії або ж білі троянди? Навіть не знаю, що краще обрати! – королева Мілана була дуже схвильована, чого не скажеш про саму наречену. Це все ж королівське весілля і саме принцеса мала б сидіти тут. Але ж ні – усе випало на долю Олів.

- Що тут відбувається? – з голосним стуком раптово розчинились двері кабінету.

«Пом’яни чорта», - подумала руда і підійнялась назустріч.

- Ви раптом розгубили усі манери, принцесо Шеріл? – із стриманою агресією привіталась королева.

- Що ви, ваша величність! Просто хтось вирішив влаштувати моє весілля замість мене! Ще й втягнув у це герцогиню. З таким успіхом, я не вийду заміж, - склала руки Шері.

- Ще й як вийдеш. Усе вже давно обговорено, - королева чогось зиркнула на Олів.

- Можливо нареченою буде Ольвіна, є таке передчуття, знаєте? Ви так довго намагались усе контролювати, що й не помічали, як рветься мотузка, еге ж? – скинула підборіддя дівчина.

- Та як ти смієш, нахаба, ставити мого сина в пару з цією..!

- А що не так зі мною? – встала між ними Олів. – Чим я не догодила вам? – набралась раптом хоробрості.

- Це зараз в тобі говорять ниці почуття до мого сина чи що?

- Я представник королівського двору Вітакер у міжнародних справах і повноправна герцогиня Беррімор. Просто дружнє нагадування - будьте ввічливими до нас. Цей шлюб відбувається на рівних умовах. Не варто перетягувати ковдру на чийсь бік, через особисті упередження, - Олів схилила голову і всміхнулась. – А тепер ми підемо готуватись до весілля, - вона схопила та вивела звідти геть принцесу, доки їй не довелось змінити весільні каталоги на юридичні томи з врегулюванням історичних королівських конфліктів.

Коли вони нарешті опинились в машині, Ольвіна зітхнула.

- Невже мої почуття до Ілая були такими очевидними?

- Ти – всюди за ним хвостиком бігала, він – постійно опікувався тобою. Стільки говорив про тебе в дитинстві, що я почала ревнувати. Ти ж моя фрейліна, а не його! – надула губи Шеріл. А руда лишень рота відкрила. Щоб Ілай говорив про неї? Ще й щось хороше? Не вірила. – Королева Мілана має свої плани на сина і шлюб, як бачиш. Ти їй в ролі невістки точно не потрібна, от вона і… - запнулась принцеса. – Неважливо. Поїхали вибирати сукню!

- Яку ти хочеш?

- Коротку, рожеву, повністю в блискітку! З тонкими бретелями і глибоким вирізом!

- Та тебе в такому і в церкву не пустять!

- От і добре! Значить і весілля не буде! Всім вигідно! – лукаво всміхнулась вона.

Принцеса Шеріл була невблаганна. Навідріз відмовилась сама приміряти весільні сукні. Нікуди не дінешся, довелось Олів разом із нею поринути у світ тканин, рюш та блискіток. Принаймні це відволікло від думки, що королева Мілана підступно намагається розтоптати почуття дівчини. А кажуть, що світом править патріархат! Це вони ще матріархат в дії не бачили!

- Олів! Посміха-айся!

- Гей! Ти чого! – Ольвіна прикрила обличчя рукою, відвертаючись від камери.

- Та годі тобі! Коли ще такий шанс випаде?

- Коли принцеса Софія буде виходити заміж, або твій брат чи я… - зірвався її голос.

- Зануда! – Шеріл взяла подругу за руки і змусила подивитись їй в обличчя. – Я так і думала, - вона зітхнула і стерла з щоки Олів гірку сльозу. – Послухай мене уважно, подруго. Весілля не відбудеться.

- Ага, як же!

- Послухай! Його не буде. Чуєш? Тобі просто потрібно довіритись мені. Гаразд?

- Якщо ти втечеш з весілля мене посадять за ґрати. А якщо вб’єш нареченого, тоді тебе посадять! – схлипнула Олів.

- А ти хочеш щоб я вбила Ілая? – поповзли вгору її брови.

- Ні-і-і! – схлип.

- От і добренько. Йому ще треба пожити, - якось хитро всміхнулась принцеса. – Давай просто веселитись? Угу? Зробимо все весілля на твій смак!

- На мій?

- Ага! Хочу побільше побісити її величність, перед головною стравою! – і Шеріл розреготалась так дзвінко і заразливо, як вміла тільки вона.