Глава 30

Браян

   Приїхавши додому, я подумав, що нам треба поговорити про Люка. Потрібно, щоб Лізі знала, що це за сволоч.

- Кохана нам треба поговорити. - сказав серйозним голосом.

- Щось трапилося? - насторожено запитала.

- Ні, чи так? Коротше... - я не міг ніяк розпочати розмову. Добре, що на допомогу прийшла Лізі, вона зрозуміла мене без слів.

- Коханий, якщо хочеш поговорити про Люка, то сідаємо, і ти розказуй.

   Ми сіли і я розпочав розказувати все за порядком.

Спогади

   Познайомився я з Люком три роки тому, якраз після того, як він показав свою зраду Лізі. Ми навчалися в одному університеті, тож його було не так складно й знайти. По розмовах студентів, дізнався, що Лізі саме з ним зустрічається. І ніхто ще не знав, що вони розійшлися. Як же мені кортіло тоді його побачити. Отже, не гаючи часу, поспішив в авдиторію, де його застав з дружками.

- Хто з вас Люк Флорес? - з порогу поклав запитання.

   Четверо пар очей моментально подивилися на мене. Мені ні грама не стало страшно, адже я сюди прийшов вияснити деяку інформацію.

- Ну допустимо, що це я? - обізвався брюнет. - Що трапилося?

- Можемо без свідків поговорити?

- Гарзд. Ви йдіть. - сказав до своєї банди.

   " І так легко? Щось тут не чисто. " - подумав я.

- Таааак, що трапилося? Що такому хлопцеві, як ти, стало про мене щось цікаво.

- Нічого, просто.

- Просто?

- Так, розкажи хто ти? Хто твої батьки?

- З якою метою цікавишся? - не вгамовувася Люк.

- Розслабся, це ж не допит. Просто стало цікаво, як такий покоритель сердець живе.

- Ааа, вот у чому справа. Я якусь кралю задів, яка тобі дорога?

   Після його слів, хотілося вдарити в морду і сказати, що не задів, а зламав, розбив, але я з останніх сил тримався, щоб щось не зробити. Про наслідки все одно б не жалкував, але краще тримати себе в руках.

- Ні. Я тобі сказав, що цікаво, тож розказуй. У мене мало часу і раджу тобі поспішити. Для тебе ж краще.

- Ну, моє ім'я ти вже знаєш, тож повторюватися не буду. Мої батьки мають компанію, за прізвище можеш зрозуміти назву її. Вільний птах, - розвів руками. - закінчу університет і полечу в Китай або ж у Монако. Ще щось треба?

- Ні, мені й того достатньо, що ти про себе розказав. Я мушу вже йти. Ще можливо колись зустрінемося.

- Сподіваюся.

- Надіюся, що ні. - пошепки відповів так, щоб він не почув.

*****

- Ось така перша була зустріч.

- Що було далі? - із захопленням запитала моя крихітка.

- Далі, а далі найцікавіше.

Спогади

   Коли пройшов рік, я повинен був летіти в Монако для того, щоб провідати друга. Але це не найголовніша моєю місією було побачити, що приховує Люк Флорес.

   Прилетівши, першою чергою поїхав за зазначеним адресом. Виявилося, що це якийсь старий склад, якого по периметру є камери та високий паркан. Я домовився швидше з мінібосом про нашу з ним зустріч, адже мені страшно кортіло дізнатися чим ще займається Люк, окрім батьківського бізнесу.

   Мене перевірили при в'їзді і пропустили всередину. На подвір'ї чекали вже люди, які провели в кабінет.

- Добрий день. - став із крісла партнер по бізнесу Люка.

- Добрий день. Ви знаєте, що в мене мало часу, тож приступимо.

- Правда. Ви хочете подивитися тут усе і тоді прийняти рішення чи допомагати нам чи ні? Я правильно розумію? - стривоженим голосом запитав чоловік.

- Подивимося, подивимося.

   Чоловік не рішучими кроками водив по складу. Показував бочки з нафтою, ящики з напів алмазами. Мда.... Вид не із найкращих. Але це хоч допомогло мені дізнатися чим насправді Люк займається і чому він зараз переховується.

   Коли ми дійшли до кінця складу, чоловік запитав у мене:

- Тож яке буде ваше рішення? - з легкою усмішкою через нерви, запитав.

   А що ж я мав відповісти? Те, що хочу їх здати поліції? Те, що хочу посадити через те, що все звалюють на невинних людей? Трішки обдумавши, я таки знайшов сили сказати наступні слова.

- Я готовий вам допомогти, але при одній умові.

- Усе, що забажаєте. - весело промовив, надіючись на мої допомогу.

- Ваш бос не буде виїжджати із Китаю.

   У нього очі полізли на верх. Він замешкався. Звичайно, мою пропозиція не найкраща, але це врятує їх.

- Я б погодився, але це вам потрібно обговорити з нашим босом. Вам підійде завтра зустрітися?