Глава 29

Браян

   Ви можете собі уявити, що я стану скоро батьком? Зможу через декілька місяців взяти на руки своє янголятко, обіймати його, цілувати. Знаєте мені навіть не важливо чи це хлопчик чи дівчинка, адже я буду дуже сильно любити свою дитину. І як же це чудово почути, опісля, того як я подумував про те, що хочу стати батьком. Такі відчуття в мене в середині змішалися. І я не можу просто не усміхатися.

   Ми при'їхали до компанії моєї сім'ї і направилися в зал, бо моя секретарка повідомила, що на нас чекають наші батьки.

- Доню! - викрикнула місіс Брайт, коли лиш відчинили двері. Жінка одразу полізла обіймати своє чадо. - Як ти? Точніше, як ви? Добре з'їздили?

- Краще не буває. - з натяжкою на леці, промовила, але батьки цього не помітили.

   Ми домовилися, що батькам нічого не будемо розказувати. Якщо, то можливо через деякий час, але точно не зараз.

- Як ти синочку? - запитала вже моя мати, коли я сів на стілець.

- Добре.

- І добре, що добре. Ми зібралися, щоб обговорити точну дати вашого весілля. - показав батько рукою на мене і Лізі. - А якщо, я бачу, що ви й справді закохані, тож можемо зіграти весілля й швидше.

- Підтримую Флоренса, адже ви любити одне одно, то чому б і не зіграти вже? - підтримав мого батька, містер Брайт.

   Усі чотири пари очей подивилися на нас і чекали нашої згоди. А що ми? Нам би як можна швидше, адже ще трішки й у Лізи з'явиться животик.

- Ми згідні. - ніжним та неймовірно солодким голоском, відповіла мая крихітка.

- Це чудово! - викрикнула мати Лізі. - Сьогодні поїдемо у весільний салон суконь.

- Чудово, тож я з вами дівчатка поїду, адже це нас зблизить. - підтримала моя вже матір.

- А ми, чоловіки, поговоримо про деякі контракти по бізнесу. - сказав батько. Отже, це "найкращі" години мого життя. Лізі співчутливо подивилася на мене і поцілувала в щоку. " Ти не один, ми з тобою" - прошепотіла моя дівчинка.

Лізі

   Я знала, які стосунки між Браяном та його батьком. Тож, знаю наскільки для нього складно з батьком проводити хоч якийсь час. Але мені здається, що потрібно їм примирюватися, бо інакше буде складно і Браяну, і містеру Мітчеллу.

- Лізі, люба! - крикнула мені Роуз.

- Роуз! Не хочеш з нами у весільний салон суконь з'їздити?

- Ще й питаєш? Залюбки.

- Так дівчатка, поспішемо, бо ми маєм ще встигнути на йогу. - сказала місіс Мітчелл.

   У мене і в Роуз аж очі полізли на чоло. Я й не знала, що моя мати з матір'ю Браяна ходять на йогу. Ні, це круто, звичайно. Але чому я про це нічого не знала?

- Мам, це круто! Чому ти мені не казала?

- Хотіла, але все забувала.

- Добре, поспішімо, а то ще й нам з Лізі прийдеться йти на йогу. - із нотками іронії, усміхаючись, казала подруга.

- Ооо, це точно. Такого не може бути. - дружно сміючись, вийшли з компанії.

*****

- І, чим це їм йога не вгодила? - запитала місіс Брайт.

- Хто зрозуміє цю молодь, чим саме? - відповіла їй місіс Мітчелл.

- Ходімо, а то ще й їхати передумають.

- Ти так думаєш? Боже, вони сіли вже в машину, а ми тут ще стоїмо.

*****

   Приїхавши до салону, мати одразу приказним тоном сказала працівникам, принести декілька суконь мого розміру. А місіс Мітчелл порадила вибирати найдорожчу та найкращу, адже її невістка заслуговує на все найкраще. Тож, послухавши всі поради, я пішла приміряти сукні.

- Ну як? - вийшовши з примірочної у дорогому шовковистому та ніжно-кремового кольору платті, запитально подивилася на всіх.

- Чудова, але мені здається, що щось не так. - одразу сказала моя матір.

- Мені теж не дуже подобається, ще й трішки завузька.

- Не може такого бути. - заперечно похитала головою вона. - Я казала всі твої параметри.

- Не може вже так мінятися фігура. - вставила свої слова Роуз.

- У якому розумінні? - втрутилася місіс Мітчелл.

- Це те, що я думаю, Лізі? - із сльозами на очах, мовила моя матуся.

- Так, я вагітна! - вскрикнула я.

- Слава Богу! - вскрикнули майбутні бабусі одночасно. Жінки підійшли та по черзі мене міцно, міцно обійняли.

- Потрібно грати весілля як можна швидше. Може на наступний місяць? Десь на початок?

- Підтримую. - сказала моя матуся. - Роуз, а ти знала?

- Я не спеціально, просто так вийшло. Лізі робила подарунок Браяну, як це все сказати і тому... - Роуз запнулася, бо побачила мій вбивчий погляд.

- То Браян знає? - запитала місіс Мітчелл.

- Так, сьогодні я йому сказала.