Глава 28

Лізі

- Мені вже час йти. - сказав Кріс.

- Я тебе проведу. - заявив Браян, і вони покинули кімнату.

- Роуууз. - протяжно з очікуванням, подивилися на неї.

- Що?

- Це він? - мені не потрібно було слів, адже її реакція все сказала за неї. - Походу хтось тебе добре запам'ятав.

   У цей момент Браян зайшов у кімнату, і Роуз одразу ж замешкалась.

- Лізі, мені час вже йти.

- Добре, завтра зустрінемося.

- До завтра! - махнувши рукою, вона покинула наш дім.

- І що це все було?

- Це називається сподобатися комусь, або ж закохатися. Невже ти забув такі відчуття? - з викликом подивилася на нього.

- З тобою я про такі відчуття ще ні разу не забував. - загорнувши мене в свої обійми, усміхнено промовив.

Роуз

   Я похапцем вийшла надвір, щоб подихати свіжим повітрям та поскоріше дістатися до будинку. У мене все в середині просто перевернулося. От, скажіть, як можна закохатися з першого погляду? Лізі так не змогла б, а я от одразу.

   Я звичайно, шукала з ним зустрічей, але не думала, що якщо відпустити, то неодмінно ми зустрінемося. Уххх, мене ще трясе.

   Коли сіла в машину, ще раз перевела подих і поїхала додому. Лиш зайшовши до будинку, до мене прийшло повідомлення.

Включила телефон, і зупинилася. Від невідомого номера прийшло есемес-повідомлення.

   " Привіт, красуне) Нехочеш завтра піти зі мною на побачення? P. S. Кріс"

   Оттак, відразу? Що робити? Чому я Лізі могла допомогти і щось порадити, а коли сама опинилася в такому становищі, не знаю, що й писати? Не буду турбувати подругу, їй і так дісталося, нехай відпочине. То, що з відписати? Погодитися? А якщо подумає, що чекала? Але ж я чекала? А не відповім, подумає, що злякалася чи ще щось.

   " Привіт) Гаразд) "

     І все Роуз? Це те на, що ти здатна? Може щось ще потрібно було написати? Але що?

     Мої думки перериває ще одне повідомлення від красеня.

 " Супер) Я скину тобі координати ресторану завтра. Підійде приблизно об 19:00? "

   Ще й питає? Звичайно. Чи може написати, що ні? Ага, і помучити й себе, і його.

   " Звісно) "

   Звісно? Ти серйозно? Що я пишу?

   " Тоді до завтра) На добраніч) "

   Прочитавши, я вимкнула телефон і відклала його від гріха по дальше. А то ще щось напишу чи відправлю. Під таким то стресом. Але який це стрес? Це ж неймовірні відчуття. Мене запросив на побачення чоловік, який мені подобається. Стоп! А я йому подобаюся? А якщо ні? То чому запросив? Еххх. Складно, бути жінкою з такою кількість думок.

Лізі

   Проснулася я дуже рано і вирішила приготувати подаруночок своєму коханому. Вирішила, що перед роботою ми зможемо поїхати в те місце, куди він мене одного разу був привіз. Отже, я запакувала в красиву білу коробочку, білі дитячі капчики, а під низ поклала тест на вагітність. Зверху все прикрасила наповнювачем-стружкою для коробок і закрила подаруночак.

- Коханий. - промовила я, бо хотіла йти його будити вже, але він якраз спустився на перший поверх.

- Ми кудись маємо їхати? - із піднятою бровою вверх, запитав Браян.

- Поїдемо на те місце? Коли ти мене туди відвіз, тоді я себе відчула так легко і спокійно.

- Добре, лиш одягнуся, а то в піжамі не дуже думаю, що мені буде зручно. - з усмішкою в очах, сказав.

- Гаразд, і поспіши! - крикнула йому вслід.

   Я поспіхом усе хотіла зробити, але мою тривогу помітив Браян.

- Щось сталося? - запитав, коли ми сідали в «Tesla». - Ти якась стривожена.

- Усе добре, просто хочу, щоб ми по швидше туди дісталися. - правду сказала.

    Я й подумати не могла, що вагітним так не терпиться щось зробити, як умога швидше. Мене аж розпирала, йому сказати, щоб заспокоїтися.

   Приїхавши, Браян відчинив мені двері, як справжній джентльмен і допоміг вилізти з машини.

- Ой, я забула тобі подарунок в автівці!

- Лізі, що трапилося? - стурбовано подивився в мої очі.

- Нічого. Що я не можу коханому зробити сюрприз? – невдоволено запитала.

- Можеш, можеш.

   Я відкрила задні двері, дістала коробочку щастя та підійшла до Браяна.

- Браяне, це тобі. - вручила сюрприз.

   Він взяв у руки коробочку і став повільно відкривати. У цей момент, мене вже так розпирало сказати, але я стримувалася із всіх своїх сил. Він одразу витягнув стружку і його погляд зупинився на капчиках. Браян підняв напів зрозумілий погляд на мої заплакані та усміхнені очі, і піднявши капчика, він викрикнув: " Справді? Я не сплю? "